Тиша після опівночі
55. Іграшка, яка змінює положення вночі
Марта переїхала в орендовану квартиру на околиці. Нічого особливого: стара панелька, трохи потріскані стіни, дешеві меблі. Але в спальні на полиці залишився плюшевий ведмедик — сірий, з великими чорними ґудзиковими очима.
Власниця квартири сказала, що це "з дитинства" і попросила не викидати.
Марта спершу не звертала уваги — просто м’яка іграшка, мило. Але на третій день помітила, що ведмедик сидить… не так. Його голова була повернута трохи вліво, хоча вона точно пам’ятала — він дивився прямо.
— Може, здуло, — подумала.
Наступного ранку — ведмедик сидів нижче. На краю полиці. А його лапки торкались краю, ніби він хотів… зістрибнути.
Марта нервувала, але списала на втому. Та вночі вона прокинулась — хтось ледь торкнувся її ковдри. Вона відкрила очі. Темно. Але на стільчику біля ліжка… сидів ведмедик.
Він не мав бути там.
Вранці вона повернула його назад. Навіть зафіксувала на телефон, як саме сидить. Але наступного дня — відео залишилось. А ведмедик — на підлозі. Обличчям до стіни.
І все частіше — з’являлись інші дивні речі: маленькі подряпини на дверях, шурхіт вночі, легкі стуки в шафі. А головне — фото. В її телефоні з’явилось зображення. Вона спить. А ведмедик сидить… на подушці.
Марта вирішила винести його. Поклала в пакет, віднесла до сміттєвого контейнера. Але вранці — ведмедик був на полиці. На тому ж місці.
І на його лапці — маленька записка:
“Я хочу залишитись. Ти ж не проти?”
#1398 в Містика/Жахи
#447 в Не художня література
Відредаговано: 31.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
