44. Телефонний дзвінок з твого майбутнього

Максим уже не пригадував, скільки разів мав справу з анонімними дзвінками, але цей вирізнявся одразу.

Він закінчував працювати за ноутбуком глибокої ночі — щойно згорнув останній файл — коли задзвонив телефон. Екран показував свій номер. Номер самого Максима.

«Це просто глюк мережі», — подумав він. Поліз пальцем, щоб скинути, але все-таки відповів:

— Алло?

— Не відповідай, — промовив голос. Низький, чужий… і знайомий. — Не відповідай, якщо хочеш залишитися живим.

Максим вкусив губу. Серце стукнуло.
— Хто це? — прошепотів він.

— Ти. Через десять років.

Мовчання. Гарячий чай ставові в руках, вухо майже спалювачилося від підлоги.
— Ти— що? — голос з телефону просто повторив:

— Я — ти. Тільки пізніше. І я знаю, що ти зробиш. Я дзвоню, щоб врятувати себе.

Максим кинув погляд на дату і час: 2025‑06‑18, 02:07.
— Це дурниця… — почав він, але голос перервав:

— Зупинись. Наступні хвилини — вирішальні. Я бачив, що трапиться.
Він різко вигукнув:
— Як?.. Як я можу тобі допомогти?

— Просто слухай, — голос змінив тон: став суворим. — Через хвилину ти отримаєш смс: “Він чекає”. Не відкривай. Через п’ять хвилин — дверний дзвінок. Не відкривай. І запам’ятай: не кажи «так». Просто — не кажи.

Без пояснень. І дзвінок зник.

Максим застиг із телефоном біля вуха. Потім обізвав себе божевільним. Але зупинив працювати, поставив таймер.
Через хвилину він отримав. Від власного номера. Повідомлення — з одним рядком:

“Він чекає”

Серце застигло. Він зітхнув і не натиснув на повідомлення. Таймер — із двері. Через 30 секунд — дзвінок. Ледь чутний, але чіткий. Як холодна сталь.

Він не відкрив. Повільно десять хвилин чекали. На кухні був чай, на шиї — холод.
Ті хвилини тягнулися нескінченно. І опівночі… повідомлення знову. Тепер:

“Час вийшов”

Телефон завис. Потім — вимкнувся. І більше не вмикався.

Вранці Максим встав, перевірив. Телефон мертвий, повідомлень — жодного. Ні твого непрочитаного “Він чекає”. Але він пам’ятав. І досі чує свій голос, що говорив йому не відкривати.

Бо після походу до лікаря стало зрозуміло: рівно о 02:10 — у нього стався інфаркт. Якщо б був відповів «так», якщо б вийшов — його вже не було б.