42. Дзеркало, яке не показує тебе

Вікторія одразу помітила його після ремонту: велике антикварне дзеркало з масивною дерев’яною рамою, що прекрасно поєднувалось із її новою вітальнею. Надихаюче, величне — ідеальне доповнення до її сміливого інтер’єру.

Проте, коли вона вставала перед ним, щось не збігалось.

У дзеркалі вона бачила все навколо: вікно, плед, подушку — але не себе. Відблиск лампи, свої руки, що тримають чашку чаю — але її обличчя та тіло були відсутні. Що дивніше: вона бачила тінь, обрис, контур — але вона не була її.

Першого разу це створило легкий шок. Вона відійшла, перевірила ліхтариком — своє відображення зникло лише у цьому дзеркалі. Інші маленькі дзеркала по дому працювали нормально.

Наступного дня вона запитала подругу:

— Це прокинуло мене серед ночі — здається, воно мене не показує.

— Може, брак відображення? — пожартувала подруга.

— А ще і рукава моєї кофти рухались не так, як у дзеркалі... Мені почало здаватися, що там хтось є.

Вікторія вирішила перевірити: поставила камеру, відео зняло ніч через ніч.

На записі — нічого. Тільки кімната. Вона приходить, укладається, дивиться — і в дзеркалі з'являється силует, що не рухається. Нерухомий, мов... сам дзеркалиться, але без неї. Коли вона підходить, силует трохи повертає голову, наче стежить.

Уночі після третього запису дзеркало прояснило страшний факт: від її дзеркального двійника залишився лише контур. Тонкий. І з кожною ніччю він ставав реальнішим. І нахабнішим.

Воно почало з’являтись і в інтер’єрі: на стіні, що позаду, вона бачив краї рами серед інших блискучих предметів. Але коли вона поверталася — дзеркало завжди здавалося порожнім.

Одного вечора, коли вона пила чай, дзеркало скривилось. Той самий силует вигнувся під кутом — наче хтось стояв САМ за нею. Але коли вона обернулася — за її спиною — була сама.

На ранок зі слідами олівця по склі: нескладний напис, що викликаль холод:
“Я більше люблю цей бік.”

Вікторія відчула, що дзеркало варто винести з дому. Але коли вона спробувала — дзеркало зникло. Не фізично, а в телефоні. Коли вона включила камеру — в кадрі зображень сторони, але не себе. Дзеркало залишилось, накладалося на пазолені стіни...

Врешті вона вирішила розбити його. Тішилась, що відкинула ковдри, взяла молоток. І коли він ударив по склу…

...усе стихло всім.

Ні дзеркала — ні рами — ні блиску скла. Лише порожня нішня в стіні.

І навіть відлуння молотка загубилось.

Вечором телефон знову вивів повідомлення, написане на власноруч встановленому знімку:
“Я живу тепер в тобі.”