41. Зламаний будильник

Коли Ігор переїхав у нову квартиру, він знайшов його у шафі — старенький механічний будильник на двох дзвониках. Весь у пилу, з тріснутим склом і затертим циферблатом, він усе одно мав якийсь химерний шарм.
— Може, хтось забув, — подумав він.
Та годинник виглядав так, ніби ніколи не залишав це місце.

Будильник стояв на 3:12. Стрілки не рухались. Заводити його Ігор не намагався — навіщо? На столі стояв сучасний телефон, усе, що треба.

Та першої ж ночі він прокинувся — від дзвону.

Різкий, металевий, нестерпний звук розбудив його в холодному поту.
Годинник світив 3:12.

Ігор підскочив — але механічний будильник на шафі був мовчазний. Не працював. Не заводжений. А телефон, здавалося, не зафіксував жодного звуку.

— Приснилось, — вирішив він.

Але наступної ночі — те саме. 3:12. Дзвін. Будильник стоїть нерухомо, але звук — чіткий. І триває довше. На кілька секунд. А коли втихає — здається, що щось в кімнаті залишається… від нього.

На третю ніч він увімкнув диктофон.

Дзвін знову пролунав. Він кинувся до годинника, схопив його — і той був гарячий. Ніби працював.

Зранку прослухав запис. І почув не лише дзвін, а й… голос.
Спершу тихо:
— Три… дванадцять…
А потім голосніше:
— …чотири… двадцять один…

Це був не його голос. І не голос когось знайомого. Але він повторював цифри. З кожною ніччю — інші.

Наступного вечора він подивився уважніше на циферблат. Під потрісканим склом, під старим покриттям з'явилися ще одні цифри. Немов хтось під шкалою гравіював новий час.

Там було:
“04:21 — ПРИГОТУЙСЯ”

Ігор викинув будильник у смітник. Але на ранок той знову стояв на шафі. Пил зник. Циферблат блищав. І знову — 3:12.

На четверту ніч будильник задзвонив вже двічі. Перший раз — о 3:12. Другий — о 4:21.

І між дзвонами — тиша. Але в ній він чув… кроки. Повільні. Не в квартирі. А ніби… всередині стін.

Він спробував записати все на камеру. Відео показало, як о 3:12 дзвоник рухається — сам. Без джерела. А потім — цифри на годиннику змінюються. Ручкою хтось пише всередині скла.

Новий напис:
“05:03 — ВІН УЖЕ ЙДЕ”

Наступної ночі він не спав.
О 3:12 — дзвін.
О 4:21 — дзвін.
О 5:03 — тиша.

Але двері в його квартиру повільно відкрилися самі.

І в будильнику пролунав звук, якого він не чув ніколи:
удар зсередини. Ніби щось там б’ється, щось стукає. І хоче вийти.

Він намагався втекти. Але кожного разу, коли він покидав квартиру, годинник якимось чином опинявся в рюкзаку, в кишені, на порозі нового помешкання.

Останній напис на циферблаті:
“06:06 — ТЕБЕ ВЖЕ НЕМА”

І зараз, якщо ти чуєш дзвін у темряві, обернись. Подивись на годинник. Якщо там 3:12 — це ще не пізно. Але якщо вже пішло далі…
Він уже всередині.