38. Зірка на грудях

Катерина прокинулася серед ночі з відчуттям прискореного серцебиття. Усередині все калатало, як барабани шторму. Розкрила очі — темрява, звичних силуетів нічника не було. Зате разючим враженням стало: холодок на грудях. Вона подолала сон і обережно провела рукою по своїй футболці.

Пальці зупинилися на виступі тканини. Вона доторкнулася зсередини тіла — і відчула тверду форму, тонула у шкірі, як якщо б щоночі щось залишало знак. Серце стислося. Стояла світла п'яткова зірка. Діаметр — приблизно три сантиметри. Вона була вирізана у футболці, ніби хтось проколов тканину і залишив хрестоподібний розріз.

Катя перевернулася на спину й сіла. Обережно зняла футболку. На тіло — не знак фарбою, а справжній рубець. Який щойно загоюється. Жовті шрами у формі зірки. Чотири відрізи.

Схвильовано включила світло. Підійшла до дзеркала. Зірку було видно чітко — і вона блищала. Ніби всередині світилося. Артерії під шкірою переливалися — це не просто слід, а частина її. Катя доторкалася до неї пальцями: холодно, ніби крижане серце. І трохи боляче.

Але найгірше було попереду.

Цього ж вечора вона прокинулася вдруге — але вже від різкого болю в грудях. Хтось ніби стискав її ребра руками. Вона кричала, але голос сходив нанівець у кімнаті, яка ніби ковтала звуки. Пальці шукали пояс чи джемпер, щоб прикрити знак. Щоб знайти пояс...

Вранці Катя помітила: зірка... гладенько стала частиною шкіри. Без рубців, болю. Лише шорсткість, як ледь помітний шрам. Але футболка — порізана точно так само. Червона нитка все ще засизіла в тканині, як наче інший залишив її там.

Вона шукає відповідь — у гуглі, у гаджетах, в пам’яті. Але нічого. А сьогодні — телефоном на камеру — вона записала себе. Щоб побачити, чи знак сховається. Коли дивилась в камеру — ні. Зірка була там. Яскрава на тілі. Зрізана.

На ніч вона вкрила цей бік тіла ковдрою. Неначе хтось побачить і почне стукати. Бо тепер вона дрожить — від очікування, не болю.

📘 Наступна історія — 39. “Пошепки з картини”
Ти дивишся на картину. І здається, вона мовчить. Але хтось там говорить. Тихо. І іноді — кличе тебе на ім’я.