32. Холод з порожньої кімнати

У квартирі Лесі була одна кімната, яку вона не використовувала. Колись — дитяча, потім — склад речей. Зрештою вона просто закрила її. Ключ залишився у дверях.

З часом вона помітила, що двері постійно трохи прочинені. Навіть якщо зачиняла їх. Навіть якщо закривала на ключ.
Спершу подумала — протяг. Але у квартирі було тихо, і всі вікна — щільно зачинені.

Одного разу вона перевірила. Відкрила двері повністю. Усередині — пил, коробки, старий стілець. Але в повітрі було… щось.
Холод. Не прохолода — а густий, щільний холод, якого не буває в середині будинку.

Леся принесла термометр. Поставила біля входу в кімнату. Через годину він показував -3°C.
На вулиці було +12.

Вона подзвонила майстру. Той перевірив — усе сухо. Ніякого холоду. І навіть двері стояли щільно.

Але тієї ж ночі двері знову були відчинені. І з глибини кімнати долинув звук. Ніби крихкий хрускіт. Або… як якщо хтось дихає, і пара виходить з рота.

Леся вирішила зняти відео. Камеру поставила навпроти дверей. Залишила на всю ніч.

Вранці подивилась. Майже нічого. Але о 03:41 двері починають відчинятись. Повільно. Самі.
І в отвір входить темна фігура. Повертає “голову” — камера хрипить, зображення смикається.
І кадр зникає.

Останній кадр — самий кінець відео. Просто впритул до камери — сніг. Справжній. Усередині кімнати. І на ньому — слід.

Не кішки. Не ноги. А руки.

📘 Наступна історія — 33. “Постукай, якщо ти тут”
Гра дитинства. Стукни один раз — “так”, двічі — “ні”. Але коли ти питаєш: “Ти реальний?” — відповідь не лунає. Бо щось стукає три рази.