Олена прокинулась у холодному поту. Сон був дивний: темний ліс, старий колодязь, вона стоїть на краю, а хтось іззаду шепоче:
— Тепер твоя черга.
Сон був чітким, як реальність. Але вона забула про нього вже за кавою. Поки не отримала повідомлення від колеги.
“Слухай, ти мені снилася. Ми були в лісі. І я стояв біля якогось колодязя. Ти щось сказала… страшне.”
Олена застигла.
Інший друг того ж дня написав у чат: “Снилось щось тупе. Я йшов за кимось у темряві. А потім хтось шепотів: 'твоя черга'… це ж мем якийсь, га?”
Вона нічого не писала.
Але наступного ранку на неї чекало ще одне повідомлення. Від мами.
“Я сьогодні снила тебе. Ти стояла в лісі. Було темно. І ти казала, що тебе хтось покликав. Все гаразд?”
Олена почала панікувати. Але не знала, що робити. Заснути — не могла. А коли змусила себе — знову був ліс. Знову колодязь.
Але тепер вона не стояла на краю. Вона вже була внизу. І дивилась вгору. А з краю — обличчя. Не знайоме. Але… знайоме всім іншим.
Вранці в кімнаті було холодно. А в телефоні — відео, якого вона не знімала.
Там — ліс. З темряви до камери повільно підходить вона. Усміхається. І каже:
“Тепер ти бачив це. Тепер ти наступний.”
📘 Наступна історія — 32. “Холод з порожньої кімнати”
Там нікого немає. Але з неї тягне холодом. І кожного разу, коли зачиняєш двері, — вони трохи відчиняються самі.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
