Марта прибирала стару квартиру після смерті бабусі. На кухні — пил, на підлозі — гудзики, стара хустка в кутку. Нічого надзвичайного, поки не відкрила стару металеву банку в серванті.
Всередині — ключ.
Він був іржавий, із гравіюванням на ручці: щось схоже на цифру, але стерту. Вона спробувала його на всіх дверях — нічого. Але в кутку вітальні стояла стара шафа, заклеєна скотчем. Її ніхто не відкривав десятиліттями.
Ключ підійшов. Повернувся з натиском.
Шафа скрипнула.
Всередині — речі. Дитячі черевички. Лялька з вирваним оком. Конверт із датою: 1966.
І фото.
Марта. Але в дитинстві. Вона не пам’ятала цього знімка. Її одяг був чужим. А на фоні — будинок, у якому вона ніколи не була.
Під фото — записка. "Не забудь, ким ти була."
Вона запхала все назад. Замкнула. Але вночі почула скрип. Шафа відчинилась. Без звуку. І на підлозі лежала одна річ — дитяча кофтинка. Мокра. І тепла.
На ній — напис: “Ми ще не всі повернулись.”
📘 Наступна історія — 29. “Подвійне відображення”
У дзеркалі — ти. І ще один ти. Але посмішка — чужа. І коли ти відвертаєшся, дзеркальний “ти” не рухається більше...
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
