Тиша після опівночі
23. Невидимий співмешканець
Катя почала помічати, що речі в квартирі змінюють місця. Спочатку — дрібниці. Чашка ближче до краю. Ключі — не на полиці, а на тумбі. Навіть зручно. Можливо, сама забула.
Потім — відверті переміщення. Відкритий холодильник, підготовлена вода для чаю, акуратно складені носки, які вона точно не торкалась.
Вона навіть подумала: може, “режим автопілота”? Звичка?
Аж поки не знайшла записку. На дзеркалі у ванній. У запотілому склі — одне слово:
“Будь ласка.”
Вона почала залишати дрібні пастки — закрита сіль, зламаний замок на коробці, зубочистка в холодильнику. І всі вони — вранці були порушені. Але акуратно. Ніби хтось не хотів зламати, а лише подивитись.
Одного вечора вона вимкнула всі камери в домі, вимкнула світло, залишила диктофон.
На записі — спершу тиша. Потім — кроки. І… шелест. Немов хтось розкладає одяг. Потім — фраза:
— Я роблю все, щоб тобі було добре…
Катя замерла.
Наступного дня на ліжку лежав її улюблений светр. Прання вона не ставила.
А тоді… речі почали зникати. Не з'являлися. Телефон, навушники, гаманець. Вона подумала, що її “співмешканець” злиться. І залишила записку:
“Що ти хочеш?”
Відповідь з’явилась того ж вечора. Запис на аудіо:
— Якщо я тобі потрібен, не відганяй. А то прийде інший. І він не буде таким лагідним.
📘 Наступна історія — 24. “Під’їзд без поверху”
Ти натискаєш кнопку, якої ніколи не було. І ліфт приїжджає. Поверх без номера. Двері відкриваються. І світло всередині зовсім інше…
#1409 в Містика/Жахи
#458 в Не художня література
Відредаговано: 31.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
