Юра ночами любив залишатися на кухні. Робота, фріланс, кава й ноутбук. Усе звично. Лише один дивний звук псував рутину — іноді, коли вимикав воду, у зливі щось… звучало. Ніби шурхіт. Чи далекий шепіт.
Першого разу він подумав, що то повітря в трубах. Але на третю ніч він почув:
— Ш-ш-ш…
Він підніс вухо ближче. Тиша. Потім знову:
— …Юро.
Він відсмикнувся. Злив — порожній. Він перевірив ліхтариком. Нічого. Але шепіт повторився наступної ночі. Довше. Виразніше. Він почав розрізняти слова. Незрозумілі. Але одне повторювалось: “ближче”.
Він записав звук на диктофон. Вранці прослухав. І голос на записі шепотів чітко:
— Ближче… Нахилися…
Юра засміявся. Нерозумно. Але тієї ж ночі вирішив перевірити. Підніс обличчя ближче до зливу.
— Юро, — голос був поруч. — Ти гарний. Не тікай.
Вода в раковині була суха. Але запах… ніби з могили. І десь у глибині щось клацнуло. Як ніготь по металу.
Він закрив пробку. Засипав сіль. Налив оцет. Але вранці знову почув голос. Вже в душі. А потім — у туалеті.
Голос розмножувався.
І всі вони говорили одне й те саме:
“Ми вже тут. І ми хочемо, щоб ти говорив з нами.”
📘 Наступна історія — 19. “Тінь на стелі”
Твоя тінь завжди з тобою. Але одна з них… починає жити окремо. Вона не повторює рухи. І коли ти спиш — вона ходить кімнатою.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
