17. Сторінка, якої не було

Книжку Олена купила випадково — на розпродажі, між старими детективами та любовними романами. Без обкладинки, з пожовтілими сторінками. Назва стерта, автор незнайомий. Але всередині — початок був захоплюючий. І вона вирішила читати перед сном.

Після кількох розділів помітила щось дивне. Один з описів був знайомий до моторошного: сірий светр, зламаний ніготь, пляма кави на подушці. Усе, як у неї напередодні.

Вона подумала, що їй здається. Але наступного вечора відкрила на новому розділі — і волосся стало дибки.

"Героїня прокинулась від шуму з сусідньої квартири. Знову ця тупа ходьба по паркету. Вона увімкнула телефон — 03:17. Замість сну — інстаграм і кіт, що заснув на нозі."

Усе. До деталей. Кіт. Телефон. Година.

На наступній сторінці — новий день. І він ще не настав. Там описувалося, як вона вийде в магазин, як забуде гаманець, як випадково скаже “дякую” касиру, якого не буде на місці.
Вона вирішила не виходити.

Увечері розгорнула книгу. Сторінки були вже змінені.

"Вона не вийшла. Вона намагалася змінити історію. Але все вже написано. Вона просто ще не дочитала."

Олена схопила ножиці, вирвала сторінки. Спалила. Заклеїла книжку скотчем. Сховала в комору.

А наступного ранку на кухонному столі лежав аркуш. Пожовтілий. З тими ж шрифтами. З підписом:

"Глава наступна: коли вона вирішила не читати більше. І дізналась, що це її останній день."

📘 Наступна історія — 18. “Голос у раковині”
Коли ти чуєш шепіт зі зливу. Спочатку — нерозбірливий. А потім він починає називати тебе по імені. І сміятись.