15. Селфі без тебе

Настя прокинулась о 3:14. Просто так — без тривоги, без кошмару. Просто відчуття, що щось… не те. Взяла телефон. Перевірила час. І помітила: у галереї нове фото.

Воно було зроблене п’ять хвилин тому. Камера — фронтальна.
Кімната. Ліжко. Її ковдра. Але… її там не було.

Ніби хтось сфотографував ліжко, коли вона щойно встала. Але ж вона спала. Весь цей час.
Так вона подумала.

Наступного дня перевірила історію додатків — камера не запускалась. Але ще одне фото з'явилось уночі. З іншого кута. Наче хтось тримав телефон біля дверей. І дивився в кімнату.

Вона вирішила змінити пароль. І поставила камеру біля себе, щоб зняти, як це трапляється.

Вранці — відео. Записалося щось. Звук. Шурхіт ковдри. Декілька секунд темряви. І кадр, де хтось піднімає телефон.
Рука — не її. Більша. Чоловіча. І на фоні видно її — Настю.
Вона спить.

У третю ніч вона поклала телефон у сейф із кодом. Камеру — на штатив. Вранці сейф був порожній. А на камері — нове відео.

Темрява. Потім видно ліжко. Настя лежить. І хтось… сидить поруч. Не рухається. Не дихає. Тільки… дивиться в камеру. І посміхається. Дуже повільно.

Обличчя нечітке. Ніби з її рисами. Але трохи… зсунуте. Очі глибші. А посмішка — чужа.

Це відео вона видалила. Але телефон того дня сам увімкнув камеру. І напис на екрані був один:

"Ти вже не одна. І ніколи не була."

📘 Наступна історія — 16. “Дитина у дворі”
Коли кожного вечора хлопчик грає сам. У тому ж одязі. І каже, що чекає на свого друга. І це — ти.