11. Вікно навпроти

Коли Софія переїхала в нову квартиру, їй сподобалося все: тиша, свіже повітря, просторий двір. І лише одна річ бентежила її з першого вечора — вікно навпроти.

Воно виходило прямо на її спальню. На четвертому поверсі старого будинку через дорогу. Штори там були завжди відкриті. І кожного вечора, ближче до десятої, за вікном з'являлася постать.

Людина. Сиділа на стільці, нерухома, в тіні. Обличчя не було видно — контури розмиті, світло лампи позаду лише підсвічувало силует. Спершу Софія думала, що то телевізор відблискує, або манекен. Але тінь щоночі з’являлась знову. У той самий час.

Вона перестала відкривати штори. Але одного разу випадково змахнула їх рукою — і встигла побачити, як постать дивилась прямо на неї.

Софія почала знімати відео. Але на записі — порожнє вікно. Жодного силуету. Проте вранці вона отримала повідомлення в Instagram — з невідомого профілю. В повідомленні — скріншот її кімнати. З коментарем:
“Ти гарно виглядаєш, коли не помічаєш.”

Вона звернулась до поліції — але в будинку навпроти всі квартири були давно порожні.
На четвертому — ніхто не жив уже десять років.

Вона забила вікна чорним картоном. Але постать все одно “дивилась” — тепер через сни. І в кожному сні вона сиділа в її кімнаті. Там, де раніше стояв Кузя.
Там, де тінь почала рухатись.

Софія вирішила піти на балкон. Взяти бінокль.
Подивитись точно, хто там сидить.

І коли вона навела зображення — постать посміхнулась. Повільно. І підняла руку.
У тій руці був бінокль.

📘 Наступна історія — 12. “Стук з-під підлоги”
Коли сусідів знизу нема вже місяць. Але щоночі, з підлоги, хтось тричі стукає. І кожного разу — ближче до ліжка.