Тиша після опівночі

9. Тінь в шафі

Марчик почав боятися шафи. Йому було п’ять. Щовечора він просив маму її закрити. А іноді — навіть поставити щось перед дверима. Бо “вона відкривається сама”.

Мама сміялась. Казала, що в темряві все здається живим. Та кожного ранку шафа була відчинена. Ледь-ледь.

Іноді — трохи сильніше.

Одного дня вона помітила, що Марчик носить чужі речі. Наче щось старе, ніби з секонд-хенду.
— Де ти взяв цю футболку?
— Вона була в шафі.

— Але це не твоя. І не тата.
— Мені її дали. Той, хто сидить там.

Він показав усередину. Тінь — глибока, густа. Вночі шафа здавалась темнішою за всю кімнату.

— Той, що дихає повільно.

Вона не звернула уваги. Думала, дитяча фантазія. Але вранці на Марчикових піжамах стали з’являтися волоски. Довгі, чорні. А в шафі — запах вогкості.
І чужого дому.

Наступної ночі вона вирішила поспостерігати. Заховалась у коридорі, лишила двері в кімнату прочиненими. Година ночі. Друга. Тиша.

О третій дверцята шафи повільно відкрились. Самі.
Темрява зашевелилась. Щось — вийшло. Високе. Тонке. І нахилилось над ліжком Марчика.

Вона кинулась в кімнату — там було порожньо. Шафа відчинена. Дитина спала.

Вранці він сказав:

— Він сказав, що я йому подобаюсь. Завтра я піду з ним на один день. Але якщо тобі буде сумно — він може взяти і тебе.

📘 Наступна історія — “Кіт дивиться не на тебе”
Коли домашній улюбленець раптом починає боятися певного місця. І щоночі — дивиться повз тебе. В одну точку. І шипить. На те, чого ти не бачиш.

Yana Letta

Подобається

#1405 в Містика/Жахи
#457 в Не художня література

У тексті є: містика/жахи, незрозумілі речі, містика привиди таємниці

Відредаговано: 31.07.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись