Вова з сестрою гралися в хованки перед сном. Світло в кімнаті було приглушене, мама дозволяла ще п’ять хвилин. Він рахує — Аліна ховається.
— Один... два... три... — Вова стояв обличчям до стіни.
— Чотири... п’ять... шість...
На шостому він почув кроки. Ледь чутні, зліва. Усміхнувся: "Під ліжко, як завжди."
— Сім... вісім...
За спиною щось поскрипіло. Ніби шафа.
— Дев’ять... десять... Я йду шукати!
Але замість пошуків Вова завмер. Бо почув шепіт. Прямо поруч, біля вуха:
— А можна я теж пограю?
Він різко обернувся. Нікого. Кімната — тиха. Він зазирнув під ліжко — порожньо. В шафу — теж нікого.
Аліна вийшла з-за фіранки. Засміялась:
— Ну ти довго! А хто говорив?
— Хто… що?
— Хтось, поки я ховалась, прошепотів: “Я бачив, куди ти пішла.”
Вова не відповів.
Наступного вечора вони не гралися. Але серед ночі він прокинувся від звуку: хтось рахує. У темряві.
Пошепки.
— Один… два… три…
Він натяг ковдру на голову. Думав, що спить.
— Чотири… п’ять…
Коли він визирнув з-під ковдри — на стіні, в тінях, хтось стояв обличчям до стіни. І рахував.
— Дев’ять… десять…
Пауза.
І тоді він почув з усіх боків, шепотом:
"Я йду шукати…"
📘 Наступна історія — “Нічна зміна в супермаркеті”
Коли ти охоронець, ніч спокійна, і монітори мовчать. Але раптом — на екрані з’являється хтось. А ти розумієш, що стоїш поруч. На записі.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
