Вернувшись додому Олексій вирішив їхати на околицю міста, щоб знайти докази. Без них не вийде повноцінного матеріалу для ефіру. Марія якраз готувалася до походу в магазин. Продукти закінчувалися.
Кохана відсторонилася. Поглянула на нього й сказала:
Марія міцніше стиснула в руках шопер. В очах промайнув страх. Не за себе, за коханого.
Нарешті сів в авто й поїхав. Сніг замітав усе навколо. Чоловіка це не хвилювало. Йому важливо було знайти правду.
Опинившись на місці, Олекса вийшов з автівки. Мороз одразу скував рухи. Треба було швидко знайти слід. Будь який. Все, що приведе до вбивць. Тих, хто прикривається владою. Власники автівок швидко оминали це місце. Та не Олексій. Він вперто вишукував в снігу речі, які могли допомогти в розслідуванні.
Раптом його погляд зачепився за якийсь предмет. Підійшовши ближче й розгрібши руками сніг побачив клаптик тканини з ґудзиком. Земля навколо була витоптана. Сам шматок тканини був чимось вимазаний. Поглянувши на свої руки журналіст зрозумів, що це кров.
Озирнувшись чоловік поспіхом заховав тканину в кишеню плаща і пішов до автівки. Ситуація починала прояснюватися.
Сівши в авто він барабанив пальцями по керму. Пазл в голові повільно складався. Завірюха не припинялася. Наче сама природа шепотіла " Не лізь! Вертай назад ''. Олекса не звик здаватися напівдорозі до мети.
Але чоловік не слухав. Натиснув на газ і зник у білій круговерті. Назад дороги не було.
Згодом за ним поїхала чорна автівка з тонованим склом.
#908 в Сучасна проза
незалежні журналісти, резонансне розслідування, смерть героя і пам'ять про нього
Відредаговано: 19.10.2025