Сівши в авто Олекса завів двигун і став чекати поки той нагріється. В животі забурчало. Він згадав, що нічого не їв. Вирішив спочатку підкріпитися в піцерії.
Під'їхавши до потрібного місця, чоловік припаркувався й зайшов в середину. Працівники нудилися. Олекса підійшов до стійки і зробив замовлення.
Розплатившись сів за стіл. На вулиці майже нікого не було за винятком якогось незнайомця. Одягнений у довгий плащ він, навмисно дозволяючи вітру шарпати одяг. В руці тримав люльку, але не закурював. Ніби чекав чогось або когось.
Олексій вперше відчув тремтіння рук. Здавалося він десь бачив раніше цього чоловіка і не міг пригадати де саме.
,,Щось тут не так. Що саме? Де я припустився помилки?" - думав чоловік, жуючи піцу. Спочатку треба підкріпитися.
Незнайомець продовжував стояти на вулиці. Час від часу кидав погляд в бік піцерії, де був журналіст. Здавалося це його веселило. Йому подобалось спостерігати за цим чоловіком.
Олексій відчув як серце шалено закалатало в грудях. Хотів витягнути з кишені плаща мобільний, щоб сфотографувати, але передумав. Все одно нічого не доведе.
Впоравшись з піцою вийшов на вулицю. Незнайомець продовжував повільно походжати.
Олексій першим підійшов до нього і спитав:
Незнайомець усміхнувся й мовив:
Простуючи вулицями Олекса відчував, що повітря навколо ставало густішим. Мовчання затягувалося. Він не витримав й спитав прямо:
Олексій декілька хвилин не міг второпати сказане. Сніг падав на його плечі, розчиняючись у волоссі. В голові відлунювала фраза: ,,Шукайте серед своїх '' . Невідомість обпалювала сильніше за холод. Він зрозумів, що правда зовсім поруч - головне дотягнутися рукою.
#1203 в Сучасна проза
незалежні журналісти, резонансне розслідування, смерть героя і пам'ять про нього
Відредаговано: 19.10.2025