РОЗДІЛ 3 Несподіваний поворот

Ранок розпочався зі звуку повітряної тривоги. Довелось працювати з дому. Марія якраз приготувала сніданок. Олексій вперше помітив як сильно вона постаріла. Ще б пак - постійне хвилювання за чоловіка і дітей, намагання заробляти гроші на проживання нікого не щадять. 

Раптом задзвонив мобільний. Він вийшов в коридор поговорити. Отримана інформація стала для нього шоком. Вернувшись в кухню мовив: 

• Кохана, мушу їхати. Невідомо коли буду.
• Але ти навіть не поїв.- сказала жінка. Сльози заблищали в її сірих очах.

Олекса обійняв її міцно й прошепотів: 

• Усе буде добре. Я не залишу тебе саму.
• Мені неспокійно на душі.
• Все буде гаразд. - мовив він і пішов.

Марія повільно опустилася на стілець. Вперше за довгий час відчула себе старою бабусею. Вона не могла ніяк вплинути на коханого. Робота для нього була сенсом життя. 

Сівши в авто Олекса поїхав до редакції. Там на нього чекали невтішні новини - вранці знайшли мертву Олену Лукаш, одну з його колег. Знайшли на околиці міста. Неподалік від хати того чоловіка, до якого він вчора їздив. 

На стіні будівлі, де знаходилася редакція повісили синьо-жовтий прапор з чорною стрічкою. Працівники мовчки віддали їй шану. Гнітюча тиша панувала всередині приміщення. Ніхто не знав як себе поводити. 

Сівши за стіл Олексій відкрив ноутбук і побачив повідомлення, яке починалося словами: 

,, Якщо хочете дізнатися правду приходьте сьогодні о 15:00 в парк імені Василя Стефаника. Тільки нікому не кажіть про це ''. 

Перечитавши його двічі він вирішив діяти. Правда має бути оприлюднена. 

Роботи в редакції було багато. Тож до визначеного часу вдалося опублікувати лише одну статтю. 

Редакторка навіть не виходила зі свого кабінету. Це було на неї не схоже. 

Раптом пролунав постріл і почувся жіночий крик. Усі завмерли. Крик урвався так само несподівано як почався. 

Олексій отямився першим і вирішив піти до кабінету редакторки, звідки пролунав крик. Зайшовши в середину завмер на місці - Лариса Миколаївна сиділа в кріслі, а з грудей лилася тонка цівка крові. На губах застиг крик, очі були широко розплющені. Підійшов і закрив їй очі. В душі була порожнеча 

Раптом здригнувся від спогаду - ніби вже бачив таке колись. Інший час, зникнення журналіста, замовнників його вбивства досі не знайдено. Наче його душа згадала одне зі своїх минулих життів. 

•  Я знайду тих, хто за цим стоїть. Навіть ціною власного життя ''- подумав чоловік, виходячи з кабінету. 

За вікном тим часом від редакції від'їхала чорна автівка, зникнувши в потоці інших автомобілів.