Розділ 65: Повернення до перших кроків

Джеймс сидів за столом, перегортаючи документи й карту бункера, коли його погляд затримався на одному з фрагментів. У пам'яті спливли спогади про перший похід до «Проєкту Епсілон».. Тоді, під час дослідження лісу, вони ще не мали чіткого уявлення про те, що їх чекає.

Коли вони йшли по лісу, навколо було густо й туманно. Повітря було насичене вологою і прохолодою, але з усієї цієї таємничості в повітрі витав незвичний запах металу. Джеймс, як і інші, тоді не звернув на це особливої уваги, вважаючи, що це просто результат старої інфраструктури чи забутих залишків війни.

— Ти пам'ятаєш запах металу? — обережно промовив Лукас, помітивши, як Джеймс відволікся. — Коли ми просувалися через ліс? Тоді я ще подумав, що це просто запах від металевого брухту в ґрунті.

Джеймс підняв голову і зустрів погляд Лукаса.

— Так, я пам'ятаю, — відповів він задумливо. — Але тепер, коли все з’ясувалося, і те що сталося тут, має глибше значення. Ми не мали тоді такої карти бункера, і не знали, що за стінами лісу знаходиться щось більше.

Ілай зауважив:

— Тобто, зараз цей запах набуває нового сенсу?

Джеймс кивнув, встаючи зі стільця.

— Саме так. Якщо взяти до уваги все, що ми знаємо про бункер, і врахувати, що «Проєкт Епсілон» мав на меті створення чогось величезного й прихованого, запах металу може вказувати на щось більше, ніж просто залишки старої техніки. Це може бути частина більшої інфраструктури, і ми лише починаємо її розуміти.

Френк, який спостерігав за Джеймсом, підняв одну брову.

— Але чому тоді цей запах не здавався таким важливим на самому початку? Ти ж сам пам'ятаєш, як ми всі сприймали його просто як частину ландшафту.

— Ми не мали карт, — відповів Джеймс, знову оглядаючи карту. — Не знали, де саме ми знаходимося і що лежить під поверхнею. Але тепер, після того як ми відкрили «Сектор G», знайдемо більше слідів металу, може, навіть побачимо чіткіші свідчення наявності величезної інфраструктури, яка ховалася від нас.

Лукас схилився над картою, намагаючись з'ясувати, як «Проєкт Епсілон» міг бути пов'язаний з тими подіями.

— Ти маєш на увазі, що ми, ймовірно, пройшли через один із проходів, які ведуть до великої частини бункера, і тоді не звернули уваги на ці деталі?

Джеймс витер піт з лоба, відкинувся в крісло і заплющив очі.

— Можливо, саме так. І тепер, коли у нас є карта і більше документів, ми повинні бути більш уважними. Якщо ми знайдемо більше таких місць, то зможемо розкрити те, що було приховане.

Ілай подивився на Джеймса знову.

— Ти думаєш, що ця металевість була не випадковою? Можливо, це якось пов'язано з самим проектом?

Джеймс повільно кивнув.

— Я впевнений, що ці знахідки не випадкові. Вони є частиною чогось набагато масштабнішого. Тепер ми маємо більше доказів і доступ до тих частин, які раніше були закриті. Треба перевірити все.

Френк, який не відходив від дверей, теж задумався.

— Ти правий, Джеймсе. Але треба пам'ятати, що ми все ще не знаємо, що насправді є всередині. Тому, як і раніше, потрібно діяти обережно.

Джеймс подивився на карту ще раз, тепер його погляд був більш сфокусованим.

— Так, але тепер ми маємо більше підстав для дій. І якщо запах металу був частиною того, що ми бачили на карті, ми повинні знайти, що сховано під землею. Вже настав час вирушати далі.