Розділ 61: Архів, що не мав існувати

Приміщення, до якого вони увійшли, виявилося набагато більшим, ніж здалося спочатку. Після запуску стаціонарного освітлення стіни оголили безліч металевих шаф, сейфів та архівних полиць. Запах старого паперу, пилу і мастила висів у повітрі.

— Схоже на справжній командний архів, — пробурмотів Ілай, обережно знімаючи зі стелажа важку теку. — Тут не просто звіти. Це… проектна документація.

Френк вже розбирав купу конвертів на підлозі. Один із них містив детально промальовану схему електропостачання, з позначками вузлів типу "Р-12", "СКЗ-3", "МГП-вихід".

— Це технічні карти, — прокоментував він. — І дуже складні. Тут зазначено окремі підрозділи генераторів, перемикачі фаз, трансформатори. Деякі марковані як "тимчасово відключено" ще у 1946 році.

Скот тим часом розгорнув великий згорнутий рулон паперу, схожий на мапу.

— Хлопці… — прошепотів він. — Вам варто на це поглянути.

Всі скупчилися навколо столу.

— Це ж… повна схема бункера! — вигукнув Френк. — Але ж… він не такий великий! Ми ж бачили лише одну третину від цього.

— Подивіться сюди. — Ілай вказав на праву частину креслення. — Цей сектор — "Гамма", тут позначено лабораторії, зони стерилізації, навіть щось на кшталт реактора чи енергетичного вузла. А ще… два рівні нижче від того, де ми зараз стоїмо.

— І тут. — Скот тикнув пальцем на нижню ліву частину карти. — «Сектор К-9: біологічна ізоляційна зона». Що це взагалі таке?

— Я щось не бачив сходів у ту сторону, — сказав Френк. — Або їх замурували, або добре замаскували.

— Покличте Джеймса, — нарешті озвався Ілай. — Він мусить це бачити.

За 15 хвилин. Архів

Джеймс увійшов до кімнати швидкою, але обережною ходою. Руки в рукавичках, на плечі — портфель з кресленнями.

— Що сталося? Ви знайшли ще одну порожнину?

— Гірше, — сказав Френк, простягаючи йому карту. — Ми знайшли справжню картину бункера. І вона… не така, як ми думали.

Джеймс уважно оглянув креслення. Його погляд затримався на секторі «Дельта». Потім — на сходах до нижнього рівня, які ніколи не згадувались у жодному технічному плані.

— Це… не може бути. Це офіційний технічний план?

— Має вигляд справжнього, — підтвердив Ілай. — На кожній сторінці печатка з датою: 1948, кілька позначок «секретно», і кодові маркування.

— Ось ще одне, — додав Скот. — Тека із доповідями. В одній із них — фото тестування газових камер. Інша — про контроль поведінки в умовах повного сенсорного ізолювання.

— Вони проводили експерименти? — Джеймс ледве говорив. — Але ж ми… Ми будували станцію поруч!

— Власне, це ще не все, — сказав Ілай і витягнув маленьку, зношену книжечку, що виглядала як польовий щоденник. — Це журнал когось із інженерів. І ось уривок: "Якщо доступ до рівня «Е» буде відкрито без підготовки, система може автоматично перейти в аварійний режим блокування. Доступ дозволено лише після ручної активації з кімнати 9-Б."

— Кімната 9-Б? Ми її ще не знайшли, — мовив Джеймс. — І краще не відкривати жодних нижчих рівнів, доки ми не зрозуміємо, що саме там відбувалося.

— А з вентиляцією що? — запитав Скот.

— Зараз основний вузол працює на реверсі, — відповів Френк. — Ми встановили зворотні клапани, щоб не засмоктати щось із незапечатаних зон. Але якщо підемо глибше — треба буде ставити фільтри.

— Робимо так: скануємо зони навколо маркованих переходів до нижніх рівнів. І нічого не торкаємось без повної доповіді.

Джеймс затримав погляд на схемі. Серед усіх дивних позначок одна привернула увагу найбільше — чорний шестикутник з написом "Центральний вузол — доступ лише з ключ-картою категорії Ω".

— Що б це не було… ми мусимо розгадати цю головоломку. Але обережно. Цей бункер більший і набагато старіший, ніж ми думали.