Розділ 60: Коли темрява поступається світлу

— Клемник у розподільчій коробці номер три повністю вигорів. — Ілай висунув з-під панелі голову, витираючи руки ганчіркою. — Тут усе міняти. І кабель до нього теж. Мідь чорна, ізоляція потріскана.

— Замінити повністю. — Джеймс оглянув схему. — І зафіксувати нові траси, щоб не болталися по стелі.

Тим часом інші прокладали кабель через головний коридор до блоку живлення. Скот, один із молодших техніків, розмотував бухту ПВС кабелю, а Френк монтував автоматичні вимикачі у щиті.

— Як думаєш, Френк, згорить? — гмикнув Скот, кидаючи жартівливий погляд на силовий рубильник.

— Якщо ти руки в кишенях триматимеш — ні, — буркнув той. — Тільки без дурощів. Це не лампочка в курнику, а трифазна мережа. 380 вольт.

— Усе з'єднано, земля є, автомат налаштований. — Ілай повернувся. — Час запускати.

— Світло тільки в центральному коридорі та енергетичному відсіку. — Джеймс перевірив ще раз усі перемички. — Решта поки не чіпаємо. Ніяких гермодверей.

— Увімкни! — крикнув він.

Френк натиснув важіль.

Клац.

Після короткого дзижчання, десь вдалині, засвітилась перша лампа. Потім друга. Потім ще. Коридор наповнився жовтуватим світлом, а бетонні стіни вперше за багато років ожили.

— Світло! — вигукнув хтось. — Воно працює!

— Ну що, хлопці… — Джеймс усміхнувся. — Вперше за десятки років. Добра робота.

Але радість тривала недовго — увагу привернула металева гермодвері з червоним обрамленням і написом "ТІЛЬКИ З ДОЗВОЛУ".

— Це наступне? — запитав Сет.

— Спершу ще раз перевірити через камеру, — сказав Джеймс. — А тоді знеструмити контур замка й під'єднати ручний механізм.

Поки Френк під’єднував механічну рукоятку, Скот раптом озирнувся.

— Ей, а хтось думав, що там може бути пастка?

— Яка ще пастка? — здивувався Ілай.

— Ну, я вчора дивився фільм. Там був бункер, і всередині була система — відкриваєш двері, а звідти — пшшш! — газ.

— Це кіно, Скот. — Френк закотив очі. — Тут не Голлівуд.

— А якщо не кіно? Якщо тут були якісь... механізми?

Джеймс задумався. Потім сказав:

— Добре. Скануйте двері на наявність дротів чи тискових сенсорів. Перевірте повітря в кімнаті через вентиляцію. Якщо тиск нормальний — відкриємо.

Через пів години перевірки Сет озвучив висновок:

— Ніяких додаткових механізмів не виявлено. Повітря стабільне. Можна обережно відчиняти.

— Тоді працюємо. Повільно, без різких рухів.

Вони ввімкнули ручну систему відкриття. Зі скрипом двері пішли вбік. Повітря в приміщенні було сперте, але чисте.

Всередині — ще один кабінет. Старі металеві столи, ящики, консолі управління. Один стіл завалений документами, пожовклими від часу. На стіні — дивні символи, схожі на технічні або військові позначки, але не з жодної відомої системи.

— Що це ще за… — Френк торкнувся напису. — «Сектор ІІ: архів звітів».

— Нарешті… — прошепотів Джеймс. — Можливо, ми знайдемо відповіді.

Але не всі відповіді були приємними…