Розділ 58: Встановлення серця бункера

— Обережно, повільніше! — голос Джеймса лунав від самого входу до бункера. — Ці двигуни не з легких, і якщо щось пошкодимо зараз — доведеться чекати нову поставку місяць.

Три масивні дизель-генератори обережно знімали з платформи за допомогою лебідок і направляючих. Поруч лежали десятки ящиків з деталями — паливні баки, інжектори, кабелі, акумулятори для запуску, фільтри, глушники, панелі керування.

— Це ще тільки півбіди, — пробурмотів Сет, витираючи піт. — А от тягнути їх цими вузькими коридорами — то вже справжній ад.

— Не ний, — відповів Френк, навалюючись на металеву платформу з одним із моторів. — Нічого, зараз перекотимо. Вісь у центр, важелі з боків, блокування роликів на поворотах. Поїхали!

Вузькими, бетонними коридорами вони почали перетягувати генератори вглиб бункера — у спеціальне енергетичне крило, яке ще в минулому місяці підготували для електропостачання всієї мережі.

— Джеймсе, — гукнув один із новеньких, — ми впевнені, що балки підлоги витримають ці махіни?

— Так. Там подвійна арматура, бетон армований, навантаження прораховане з запасом, — відповів той. — Інакше б ми не розпочали монтаж тут.

Суперечка виникла вже біля входу до енергетичного відсіку.

— Я ж казав, треба було заносити двигуни у зворотному порядку! — розлючено буркнув Макс. — Ми тепер цей блок перед іншим поставили, і доведеться знову розвертати.

— А я казав, що треба все маркувати, — огризнувся Сет. — Але ні, "все і так зрозуміло", "нічого не переплутаємо"!

— Та годі вам! — втрутився Джеймс. — Перевернемо, нічого страшного. Далі будемо маркувати все, навіть гайки. Зрозуміло?

Відтак почалася наступна фаза — монтаж. Кожен з генераторів ставили на гасильні опори — масивні антивібраційні платформи з гумовими амортизаторами. Далі — вирівнювання за рівнем, з’єднання з паливними системами та системою охолодження.

— Пальне підключаємо за подвійною схемою — з основного резервуара і з аварійного, — пояснював Рей, стоячи над черговим двигуном із схемою в руці. — З’єднуємо через розподільчий вузол і підсилюємо клапанами, щоб тиск не гаснув на переході.

— А далі — електрика, — втрутився Ілай. — Кабелі під високою температурою можуть плавитись, тому ізоляція тришарова, розрахована на тривалий піковий струм.

Коли всі генератори було встановлено й підключено, настала мить істини.

— Готові до тесту? — спитав Джеймс.

— А як же, — відповів Френк, потираючи руки. — Ліпше хай зараз бахне, ніж коли всі будуть спати.

Коротка пауза. І потім — ключ на запуск.

Перший генератор загарчав, здригаючись металевим корпусом, і почав набирати оберти. Другий — відгукнувся хрипом, але з другого разу завівся стабільно. Третій — уперся.

— Стартер заїло, — сказав Сет, нахиляючись до корпусу. — Зачекай… от тепер!

Третій двигун також заревів, заповнюючи приміщення важким гулом.

— Красиво працюють, — зазначив Джеймс, задоволено дивлячись на панель показників. — Рівень шуму в межах, вібрація в нормі, напруга на виході стабільна. Молодці, хлопці.

— А ще три дні тому тут була порожня кімната, — усміхнувся Ілай.

— Ще трохи — і весь бункер отримає резервне живлення, — підсумував Джеймс. — А там і до основного вузла живлення доберемось.

Рей потягнувся і втомлено засміявся.

— Тепер це не просто бункер. Це вже справжня база.