Ранок почався зі стукоту інструментів і приглушених голосів у проході. Джеймс з’явився на місці разом із бригадою техніків — тепер настала черга електриків.
— Отже, план такий, — сказав він, розгортаючи схематичну карту коридорів, складену на основі вчорашнього дослідження. — Провести кабелі вздовж основного тунелю, встановити щонайменше десять ламп — одна на кожні десять метрів. Починаємо від входу, далі — в напрямку першої кімнати з апаратурою і до спуску в другу секцію.
— Використаємо старі кріплення під вентиляцію, — відповів молодий технік Сет. — Там хтось уже тягнув труби або кабелі, будемо монтувати по їхній лінії.
— Живлення від зовнішньої станції, — додав Френк. — Реле встановимо нагорі. Якщо що — легко відключити.
Поки одні тягнули дроти, інша група підготувала вентиляційний агрегат. Вони розмістили його в самому вході, а тонкі труби простягнули в глиб тунелю.
— Ну що, — сказав Ілай, коли перші лампи спалахнули. — Як у доброму фільмі: освітлення — і вже не так страшно.
— Тепер хоч видно, куди наступаєш, — буркнув Рей. — У темряві я ледь не впоровся в залізну балку.
Після обіду вони знову спустилися вниз — уже в іншому настрої. Світло теплим жовтим сяйвом освітлювало стіни, символи, дверні отвори.
— Тут, за поворотом, ще одне приміщення, — сказав Джеймс, показуючи рукою. — Ми вчора не заглядали. Зараз час.
Він обережно штовхнув двері — ті піддались із хрустом. Внутрішня кімната виявилася набагато більшою, ніж попередні. Схоже на склад чи архів: уздовж стін — полиці, подекуди — старі ящики, деякі з них були відкриті.
— Гляньте, — Ілай вказав на підлогу. — Сліди. Дуже старі, але видно, що тут ходили. І не один раз.
— Це що, документи? — Рей підійшов до полички й обережно дістав зв’язку зошитів. — Папір пожовк, але текст читається.
— Архів? — припустив Джеймс. — Може, технічні журнали?
— Може… — Рей почав переглядати сторінки. — Але деякі з них... вони написані не англійською. І не німецькою.
— Не розумієш?
— Ні. Але от ці схеми… — він показав сторінку, — схоже на схеми живлення, розташування кабелів і… щось, схоже на двигуни.
— А ось це? — Френк відкрив інші двері — за ними вузький прохід, частково завалений. — Можемо його розчистити, але треба інструмент.
— Робіть це обережно, — кивнув Джеймс. — Можливо, ми щойно знайшли зв’язок цього місця з бункером або навіть із комплексом «Епсілон».
Коли вони повернулися нагору, сонце вже хилилось до заходу. Позаду залишили ще більше питань, ніж відповідей, але тепер у них були: світло, повітря і план.
— Що далі? — спитав Ілай, коли вже складали інструменти назад у ящики.
— Далі — поступово дослідити кожен кут, — відповів Джеймс. — І, якщо пощастить, дізнатися, хто збудував усе це… і чому залишив.
Рей стояв мовчки, розглядаючи знайдені схеми. Потім зітхнув і сказав:
— Це не просто будівля. Це частина чогось набагато більшого. І якщо ми почнемо розкривати її шари… треба бути готовими до всього.