Розділ 50: Те, що лежить глибше

Плиту обережно відвезли на склад, а над місцем її знаходження вже працювала команда з георадаром. Джеймс стояв поруч із капітаном Реєм, що тримав у руках карту району, вдивляючись у нанесені позначки.

— Ти ж не був тут раніше, Рей, — почав Джеймс, — але що скажеш?

— Слухай, я не геолог, — відповів капітан, знизуючи плечима. — Але ця плита... вона не схожа на щось, що залишили ми. І я б не сказав, що вона лежить тут десятиліттями, але й не свіжа.

— Ти ж сам казав, що на флоті був у різних місцях, — нагадав Джеймс. — Бачив щось подібне?

Рей задумався, повільно кивнув.

— Бувало. Підземні конструкції на занедбаних базах. Деякі зовсім не були на мапах. Більшість — або військові, або… ніколи не призначалися для загального користування.

Поруч Ілай і Френк налаштовували георадар. Високочастотне обладнання ковзало по землі, зчитуючи кожен сантиметр.

— Пройшли перший сектор. Поки тільки каміння й щільний ґрунт, — повідомив Ілай. — Йдемо далі…

Промінь радару рухався повільно вбік, аж раптом на екрані з’явилася форма. І не просто неоднорідність — порожнина. Чітка, округла.

— Зупинись! — вигукнув Френк. — Що це?

Ілай збільшив зображення й зафіксував координати.

— Тут… це не просто пустота. Це приміщення. Схоже на камеру або вузький коридор. Приблизні розміри — шість на п’ять метрів, глибина — два з половиною. І найцікавіше… — він обвів зону на планшеті, — ...воно в десяти метрах лівіше від плити.

— Не під фундаментом? — уточнив Джеймс.

— Ні. Можемо спокійно продовжити роботи, але щось тут точно є.

Капітан Рей присів навпочіпки, вдивляючись у монітор. Його вираз обличчя змінився.

— Можливо, щось залишене до нас. Але що саме — питання.

— Можливо, варто дослідити? — спитав Джеймс.

— Як мінімум — не ігнорувати, — відповів Рей.

Ілай зупинив сканування, зберіг результати й передав планшет Джеймсу.

— Можемо пробурити з боку, не чіпаючи фундаменту. Але я би спершу зробив більш глибоке сканування. Може, ця порожнина не одна.

— Робіть. І не кажіть поки будівельникам. Не хочу паніки чи чуток.

— Зрозуміло, — кивнув Френк.

Рей повільно підвівся, глянув на землю і буркнув:

— Острів знову щось ховає…

— І ми обов’язково дізнаємось що, — серйозно сказав Джеймс, стискаючи планшет у руках.