Розділ 42: Порт. Нове дихання острова

Порт був майже готовий. Бетонна набережна тягнулася вздовж бухти, обрамлена сталевими кріпленнями та рядами пришвартованих барж. Крани мовчки нависали над платформами, але вже завтра вони мали запрацювати на повну потужність. Робітники ходили між контейнерами, перевіряючи кріплення, розмотуючи кабелі, змазуючи механізми. Звідусіль було чути металевий стукіт, рев моторів і вигуки бригадирів.

На схід від причалів почали зводити перші будівлі — каркаси нових виробничих об’єктів виростали з землі, мов гриби після дощу. Це була рибна зона, зона переробки та зберігання морських дарів. Поки ще без стін, але вже з бетонною підлогою, розміткою і встановленими колонами під навіси.

— Ці приміщення — під філеування та швидке заморожування, — пояснював інженер-будівельник на ходу, вказуючи на металеві конструкції. — Морські контейнери з холодильними установками будуть поряд. Щоб риба не встигала зіпсуватися навіть у спеку.

Поряд, трохи далі на захід, відгороджена землею зона — індустріальна. Тут почали готувати майданчики під зборку обладнання, пакування та інші роботи, не пов’язані з рибою.

— Три цехи: обробка металу, збірка конструкцій і складальний модуль, — звітував другий інженер, витираючи лоба. — Воду вже підвели, електрику з'єднаємо після завершення підстанції.

По території бігали десятки людей — робітники в касках, техніки, інженери. На в'їзді стояв штаб-контейнер, з якого виходив молодий архітектор із розгорткою планів у руках.

— Нічого не забуваємо? — гукнув він у рацію.

— Тільки вентиляцію з південної стіни не врахували, — долинув голос у відповідь. — Виправимо сьогодні.

На далекому кінці порту, ближче до скель, уже починали бетонувати основу для майбутньої енергетичної підстанції. Саме вона мала забезпечити нові цехи та холодильні установки. До неї вже тягли кабелі від головної лінії, яка підходила з глибини острова.

Джеймс прибув на територію під вечір — зупинився біля нових будівель і довго мовчав, спостерігаючи.

— Це місце, — сказав він комусь поруч, — за рік стане серцем експорту. Якщо встигнемо.

— Встигнемо, — відповів керівник бригади. — Люди працюють без зупинок. Сьогодні почали монтувати холодильники в рибному відсіку.

— А перші плавання?

— Через два тижні. Порт можна буде тимчасово використовувати під малу навантаженість. Але відвантаження — уже готуємо.

— Добре. Не забувайте про безпеку. Тут буде багато новачків.

Поруч уже формувалися секції для складування: великі металеві контейнери, дерев’яні піддони, штабелі цегли й плит.

Далеко в глибині індустріальної зони вже копали траншеї під вентиляцію. Здавалося, що весь простір дихає новизною. Усе було в русі.

Цей порт — як нове дихання острова. І якщо бункери були серцем минулого, то ці будівлі ставали його майбутнім.