Розділ 38: Відродження через роботу

Перші години роботи минали не дуже швидко, але й не повільно. Хлопці старанно виконували вказівки механіків. Джейкоб та Луїс разом працювали на розбиранні старого дизельного генератора. Сем намагався втримати інструменти, поки Олівер показував, як замінювати олію та очищати систему від нагару. Механіки з ентузіазмом керували процесом, періодично даючи настанови.

— Пам'ятайте, — сказав Олівер, звертаючись до хлопців, — що цей генератор, хоча й старий, має більше життя, ніж здається. Правильне обслуговування — і він ще не раз послужить.

— А скільки це може тривати? — запитав Джейкоб, злегка відриваючи стару панель генератора.

— Залежить від того, як з ним працювати, — відповів Олівер. — Якщо не перегрівати і тримати в чистоті — ще років десять, не менше.

Але підлітки все одно здавались трохи невпевненими. Вони, зрештою, були лише учнями, і те, що вони бачили на острові, виглядало зовсім інакше, ніж старі інструкції та теоретичні заняття в класі. Проте їхній вчитель, Алекс Вестон, не залишав їх без уваги.

— Ви не бійтеся, — сказав він, стоячи поруч з Луїсом. — Це справжнє навчання. Іноді помилки — це частина процесу. Але ви точно навчитеся тут більше, ніж за півроку в класі. Головне — робіть усе з розумом і не поспішайте.

Але, навіть не одразу помітивши, хлопці вивели себе на високу швидкість роботи. Вони ретельно очищали двигуни, обережно міняли зношені частини, і навіть почали відновлювати дроти.

Поки механіки займалися навчанням, Джеймс перебував поруч, спостерігаючи за роботою. Його друг, Алекс Вестон, підійшов до нього, поки підлітки були поглинені роботою.

— Ну, Джеймсе, — почав Алекс, дивлячись на втомлених, але старанних хлопців. — Я чую звуки двигунів і рідини, але давай про твої плани поговоримо. Як ти взагалі опинився на цьому острові?

Джеймс поглянув на нього, зітхнувши і спостерігаючи за роботою підлітків.

— Це... важка історія, — відповів він, намагаючись сформулювати свою думку. — Але знаєш, я давно шукав місце для відбудови. Цей острів… Тут є те, що не можна знайти в інших місцях. І я не хотів би, щоб це стало публічним.

— Але ж ти сказав, що це навчальна база, — запитав Алекс, зацікавлено дивлячись на Джеймса.

— Це так. Але не тільки. Острів має велику цінність для проекту, який я веду. Вже є досить старих технічних установок, які потребують відновлення та модернізації. Ми зможемо запустити це місце як повноцінну автономну базу. І вона не просто для наукових експериментів — це буде частина плану. Моя мета — створити місце, яке може працювати без зовнішнього постачання. Без залежності від інших країн чи систем.

Алекс злегка нахмурився.

— І чому ти обрав саме цей острів? Що в ньому особливого? Ти ж міг взяти будь-яке інше місце.

Джеймс замовчав на кілька секунд, даючи собі час на роздуми.

— Тут є те, що я не можу знайти ніде більше. Це пов'язано з безпекою, з технологіями… і з минулим. Є деякі речі, які, можливо, будуть корисні для всього світу, якщо їх відкрити. А є такі, що повинні залишатися в таємниці.

Алекс помовчав, вивчаючи вираз обличчя Джеймса. Потім тихо промовив:

— Можливо, я розумію… Щось більше, ніж просто побудова бази?

— Так, — відповів Джеймс, не приховуючи серйозності в голосі. — Це не просто будівництво. Це експеримент. І це може змінити багато чого.

Алекс подивився на підлітків, що працювали далі. Потім повернувся до Джеймса.

— Ну, думаю, ти вибрав хорошу команду. Ці хлопці — це майбутнє.

— Це правда, — сказав Джеймс, не відводячи погляду від їхньої роботи. — І це теж частина плану. Нова генерація. Вони не просто механіки. Вони — будівельники нового світу.

Алекс злегка усміхнувся.

— Ти маєш на увазі не тільки генератори, так?

— Саме так, — підтвердив Джеймс. — Це тільки початок.

Вони ще кілька хвилин поспілкувались, поки механіки та підлітки завершували свою першу частину роботи. Скільки ще їм належало зробити — Джеймс не міг сказати точно, але він знав одне: цей острів змінить багато чого. І вже зараз це стало частиною чогось набагато більшого, ніж вони могли собі уявити.