"Чи можна втекти від страху, що ховається в кожному новому світанку? Я думав — можна. Я вірив — треба. Але страх, як і пам'ять, завжди знаходить шлях."
Мене звати Джеймс Еліот Марлоу. У 1950 році я залишив Нью-Йорк — місто блиску, диму і тіней — щоб почати щось нове. Не втекти… а перебудувати.
Мої статки дозволили мені придбати цілий острів у Тихому океані. Він був безіменний, захований серед бірюзових хвиль і диких скель.
Я назвав його Новий Аскелон — надія, що крізь сталь і бетон проросте щось більше, ніж виживання.
Я не був архітектором. Не був солдатом. Але я був тим, хто бачив обличчя війни. І я знав — наступна не змусить чекати довго.
Світ не зцілився. Він застиг у страху, мов вовк перед стрибком. Політики говорили про мир, але голос їхній тремтів. На вулицях, ще лежав пил зруйнованих міст, а в серцях людей — попіл втрачених домівок.
Я хотів збудувати не просто місто. Я хотів збудувати ковчег.
Для себе. Для моїх дітей. Для тих, хто зможе зберегти людяність, коли земля знову здригнеться.
Я знав, що одного дня на цьому острові пролунає сигнал. Газетна колонка, радіохвиля, шепіт зі Старого Світу — і все, що ми збудували, стане або щитом, або могилою.
Це історія про страх.
Це історія про амбіцію, яка має ціну.
Це історія про те, як легко перетворити рай на пастку.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
