Розділ 37:

Емі сиділа на ліжку, міцно стискаючи ковдру. Її голубі очі все ще мерехтіли загадковим світлом згасаючого видіння. Вона важко дихала, а серце калатало в грудях, наче наполоханий птах. Перед її очима досі стояла та холодна міністерська кімната, безпорадна мама й крихітна сестричка, яку забирали бездушні люди в мантіях.
Дівчинка зрозуміла: її дар Провидиці активувався саме зараз, щоб врятувати родину від фатальної помилки. Хованки в тіні, на які так сподівалися бабуся з дідусем, насправді вели до катастрофи.
Аріана й бабуся Феврона, почувши переривчасте дихання дівчинки, миттєво обернулися до неї.
— Емі, сонечко, що сталося? — схвильовано запитала Аріана, швидко підходячи до ліжка й сідаючи поруч. Вона лагідно взяла холодні рученята доньки у свої долоні. — Тобі наснився кошмар?
— Це був не просто сон, мамо... — тихо, але дивно дорослим і впевненим голосом промовила Емі, і її голубі очі знову на мить спалахнули тим самим пророчим світлом. — Я бачила майбутнє. Я бачила, що станеться, якщо ми будемо ховатися тут до самих пологів.
Бабуся Феврона застигла на місці, уважно вдивляючись в обличчя онуки, а Аріана затамувала поди.
— Вони знайдуть тебе, мамо, — гаряче заговорила Емі, і сльози покотилися по її щоках. — Коли прийде час народитися моїй сестричці... її магічний сплеск засічуть усі радари. Міністерство прийде і забере вас обох прямо з пологової кімнати, тому що ви переховувалися від них. Наша тактика "сидіти в тіні" — це пастка! Нам не можна просто ховатися.
В «ментальному кафе» Емі шеф-кухар рішуче зняв фартух, надів тактичний берет і вивів на великий екран схему дій: *«Увага всім підрозділам! Офіційне оголошення: наша Емі — дипломована Провидиця вищого рангу! Карти розкрито, граємо у відкриту! Стратегія "Тихої печери" скасовується. Переходимо до плану активної протидії та підготовки Міністерства до появи нової суперсили! Офіціанти, тримайте стійки, ми починаємо велику гру!»*.
Бабуся Феврона повільно підійшла ближче й опустилася на коліна перед ліжком, дивлячись на онуку з сумішшю остраху та безмежної гордості. Дар Провидиці в такому юному віці — це було неймовірно рідкісним і могутнім явищем.
— Ох, Емелі... — прошепотіла бабуся, переглядаючись із блідою Аріаною. — Значить, ворожа Провидиця у Львові — не єдина, хто може бачити лінії часу. Твій дар щойно показав нам єдиний шлях до порятунку.
Аріана міцно обняла доньку, притискаючи її до себе:
— Дякую, моя рідна. Тепер ми знаємо ворога в обличчя і не припустимося цієї помилки. Якщо Міністерство не має дізнатися про все раптово — ми змінимо цей хід.
Бабуся Феврона, все ще тримаючи Емі за руку, заплющила очі й знову на мить активувала свій радар мага крові. Червоні нитки її сили стрімко розійшлися лісовою стежкою.
— Микола вже близько, — тихо промовила вона, розплющуючи очі, в яких світилася рішучість. — Його пульс спокійний, він повертається сам. Дівчатка, часу обмаль. Ми маємо збиратися негайно. Жодних зволікань.
Аріана, хоч і була вражена подіями. Материнський інстинкт захисту спрацював безвідмовно. Вона піднялася, змахнула рукою, і її магія слухняно підхопила речі. Феврона приєдналася до неї. Спільними зусиллями, за допомогою злагоджених чарів, вони за лічені хвилини спакували все: ковдряна фортеця згорнулася назад у теплі ковдри, посуд, залишки солодощів та настільні ігри слухняно залетіли в зачаровані рюкзаки, а сам намет склався до розмірів невеликого сувою.
Коли дідусь Микола, задоволений успішним переміщенням старших дітей, зайшов до печери, він буквально застиг на місці. Замість затишного табору перед ним стояли три зібрані відьми з рюкзаками на плечах, готові до виходу.
— Ого... А що це за термінова евакуація? — здивовано підняв брови дідусь, переводячи погляд з дружини на доньку. — Я щось пропустив? Ми ж мали сидіти тут ще тиждень!
— Плани кардинально змінилися, Миколо, — серйозно відповіла бабуся Феврона, підходячи до нього впритул.
Вона без зайвих емоцій, швидко й чітко переказала йому останні події: про те, як Емі раптово прокинулася, як її очі світилися голубим пророчим світлом, і яке страшне видіння майбутнього вона побачила. Феврона пояснила, що їхня стратегія «пересидіти в тіні» — це пряма дорога до пастки, де Міністерство забере і новонароджене маля, і саму Аріану через раптовий сплеск сили під час пологів.
Дідусь Микола слухав мовчки, його обличчя з кожним словом ставало все суворішим, а рука міцніше стиснула магічний жезл.
В «ментальному кафе» Емі шеф-кухар уже стояв біля виходу з повним тактичним спорядженням, тримаючи під пахвою згорнуту карту печери: *«Так, капітан Микола на базі! Рапорт зданий! Евакуація намету завершена за рекордні три хвилини. Офіціанти, зайняти позиції у вагоні швидкого реагування. Ми виходимо з підпілля!»*.
Емі дивилася на дідуся, очікуючи на його рішення. Тепер, коли вся родина знала правду, їхній шлях назад у магічний світ мав стати зовсім іншим — не втечею, а продуманим кроком на випередження.
Дідусь Микола на мить замислився, важко спираючись на свій жезл, а тоді повільно кивнув. Його погляд став глибоким і зосередженим, як у людини, що прораховує в голові складну шахову партію.

​— Є два місця, куди ми можемо піти зараз, — промовила Аріана, дивлячись на батька. Вона ніжно поклала долоню на живіт, де під серцем билося крихітне нове життя. — Але я думаю, що краще повернутися у Львів. Поки маля в мені, ніякого раптового сплеску магії не буде. А це означає, що ми матимемо час, щоб створити або знайти надійний захисний артефакт, який приховає пологи й перші хвилини життя дитини від міністерських радарів.

​Вона на мить завагалася, згадавши про суворі закони їхнього світу, і з тривогою подивилася на дідуся:

— Тату... але ж ти знаєш, що такі потужні артефакти приховування перебувають під найсуворішим контролем Міністерства. Їх виготовлення та реєстрація відстежуються до найменших дрібниць. Якщо ми спробуємо дістати офіційний — нас викриють ще до того, як ми його активуємо.