Розділ 26:Ранок, що пахне лавандою та магією

Машина тихо зупинилася біля рідного порогу, м’яко шурхнувши гравієм на подвір’ї. Ніч уже повністю огорнула будинок своїм темним синім крилом, а у вікнах горіло затишне, тепле світло — там на мандрівників із нетерпінням чекав дідусь Михайло.
Він вийшов на ґанок, притишивши кроки, щоб не наполохати нічну тишу. Побачивши, що маленька Емі спить на задньому сидінні безтурботним і глибоким сном, дідусь лише тепло й розуміюче посміхнувся у вуса. Родина діяла злагоджено й без зайвих слів, адже магічна втома після такого насиченого дня — штука серйозна.
Дідусь обережно взяв Емелі на руки. Дівчинка лише сонніше уткнулася носом у його плече, навіть не поворухнувшись. Разом із мамою та бабусею вони піднялися до її затишної кімнати.
Тут за справу взялася домашня магія природи. Варто було дідусеві обережно покласти Емі на ліжко, як її вуличні черевички самі з тихим шурхотом розшнурувалися, м'яко зісковзнули з ніг і слухняно покрокували в куток кімнати, ставши рівненько біля шафи. Нова чарівна мантія та одяг легким, повітряним рухом самі злетіли з дівчинки, розправилися в повітрі й акуратно вляглися на стілець. Натомість на Емелі чарівним чином з'явилася її улюблена м'яка піжама — вона ніби зіткалася з самого повітря, обіймавши тіло ніжним теплом. Ковдра сама піднялася, наче легка хмаринка, і дбайливо вкрила маленьку чарівницю до самого підборіддя.
Мама Аріна нахилилася, ніжно поцілувала донечку в щоку й поправила їй волосся. Цього разу мама вирішила не повертатися на ніч у місто, а залишитися ночувати в батьківському домі. Їй так бракувало цього родинного тепла, довгих розмов із дідусем Михайлом та бабусею Февроною за чашкою трав'яного чаю, і, найголовніше — можливості побути вранці поруч зі своєю маленькою пташкою.
## Ранок, що пахне лавандою та магією
Наступного ранку перші золоті промені сонця пробилися крізь фіранки і заскочетали Емі по щоці. Вона солодко потягнулася, мружачись від яскравого світла, і розплющила очі.
Навколо була її звична кімната. За вікном весело щебетали пташки, з кухні доносився ледь помітний аромат бабусиних фірмових млинців. На мить серце дівчинки стислося від легкого розчарування. Усе було таким буденним і звичним, що в голові миттєво промайнула думка:
*«Невже все це... Мега ТРТ, літаючі драбини, балакуче меню і дивовижна Долина Сну — мені просто наснилося?»*
У її ментальном кафе офіціанти розчаровано опустили голови, а шеф-кухар сумно зітхнув, згортаючи святкові гірлянди. Емі зітхнула й піднесла руку до обличчя, збираючись потерти очі.
Але в цей момент її пальці наштовхнулися на щось прохолодне й гладеньке на шиї.
Дівчинка завмерла. Вона опустила погляд униз. Прямо на її піжамі лежав витончений срібний кулон на міцній шовковій нитці, всередині якого, наче застигла крапелька чистої води, переливався дивовижний магічний камінчик. Відчувши дотик її пальців, кулон наче прокинувся — від нього розійшлося знайоме, неймовірно затишне і лагідне тепло, яке миттєво розлилося по всьому тілу.
Емі аж підстрибнула на ліжку від радості!
— Це правда! Це все була правда! — прошепотіла вона, а її очі засяяли таким захватом, якого ця кімната ще ніколи не бачила.
У ментальному кафе офіціанти миттєво влаштували справжній салют із конфеті, увімкнули найвеселішу музику і знову вивісили на дверях табличку: *«Відчинено! Попереду — великі магічні пригоди!»*.
Міцно стиснувши свій перший справжній артефакторський кулон у кулачку, Емелі босоніж помчала вниз по сходах, де на неї вже чекала вся її чарівна родина.

Спустившись стрімголов по сходах, Емі залетіла на кухню, яка була залита ранковим сонцем і сповнена неймовірних пахощів. Перше, що вона побачила, — це маму, яка затишно вмостилася за столом із великою чашкою чаю, про щось тихо розмовляючи з бабусею Февроною.
Серце дівчинки підстрибнуло від радості!
— Мамо! Ти не поїхала! — дівчинка з розгону підбігла до мами, міцно обняла її за шию і дзвінко поцілувала в щоку.
— Ну звісно не поїхала, моя маленька пташко, — лагідно посміхнулася Аріна, пригортаючи донечку до себе та вдихаючи рідний запах її волосся. — Я ж обіцяла, що цей ранок ми проведемо разом.
Дідусь Михайло, який саме заварював свіжий трав’яний чай, хитро примружив очі, дивлячись на онуку, і змовницьки посміхнувся у вуса. Його погляд зупинився на дівочій шиї, де на шовковій нитці виблискував срібний кулон.
— Ну що, юна чарівнице, — промовив він гучним, теплим голосом, — бачу, Долина Сну відпустила тебе не з порожніми руками? Чи не похвалиться нам Емі своїм першим справжнім артефактом?
Емі тільки цього й чекала! Її очі спалахнули неймовірним захватом. Вона гордо випнула груди, обережно взяла кулон двома пальчиками і підняла його так, щоб усім було добре видно.
— Подивіться! — радісно вигукнула вона, і слова посипалися з неї, наче чарівні іскри. — Він справжній! Мені подарували його в Долині Сну! Коли я торкаюся до нього, він стає таким теплим-теплим, наче сонечко. А всередині — бачите? — справжня магічна крапелька! Вона світиться!
Бабуся Феврона сплеснула руками, відставивши полумисок із гарячими, рум'яними млинцями, а мама з дідусем підійшли ближче, з повагою розглядаючи тонку роботу. Емі з таким захватом і в усіх деталях розписувала кожну срібну лінію на кулоні, що в її ментальному кафе шеф-кухар уже гордо випікав триповерховий торт на честь першого успіху господарки.
> — Чудова робота, — авторитетно кивнув дідусь Михайло. — Метал тонкий, магія чиста. Цей артефакт берегтиме твої сни і додаватиме сили. Ти заслужила його, Емі.
> 
Сніданок пройшов за веселими розмовами та частуванням. Бабусині млинці з чорничним варенням просто танули в роті, а розповіді про вчорашні пригоди в Мега ТРТ та літаючі драбини не вщухали ні на хвилину.
Коли з їжею було покінчено, дідусь підвівся з-за столу і подивився у вікно.
— Ну що, молоді чарівники, погода сьогодні просто замовна, — бадьоро сказав дідусь. — Сонце гріє, вода кличе. Одягайтеся, ходімо до озера! Подихаємо свіжим повітрям, а заодно перевіримо, як твій кулон реагує на живу магію природи та велику воду.
Емі двічі повторювати не треба було. Вона миттєво полетіла перевдягатися, тримаючи свій скарб ближче до серця і вже уявляючи, які дива чекають на них біля берега.