Розділ 9: Простір

Вечірнє сонце повільно тонуло в озері, фарбуючи воду в золотаво-рожеві кольори. Емелі йшла поруч із дідусем, підкидаючи ногою дрібні камінці на стежці. Вона почувалася дивно спокійною, але одне питання не давало їй спокою.
— Дідусю, — тихо запитала вона, — а як часто мені потрібно буде «переносити» магію в альтанку? Вона ж не переповниться?
Дідусь Афанас гучно розсміявся, і цей сміх відлунив над гладдю води.
— Поки ти не відкриєш у собі іншої сили, тобі вистачить однієї альтанки, — відповів він, призупинившись. — Бачиш, Емі, зараз у тобі бурлить магія мого роду. Це **просторова магія**. Саме тому ти так легко перемістилася з тераси в кімнату, коли злякалася. Це дар переміщення, відчуття кордонів світу.
Він подивився на неї серйозно, поклавши руку на плече.
— Взимку, коли твій внутрішній резервуар підросте і зміцніє, ми почнемо вчитися користуватися нею свідомо. Але я маю розповісти тобі дещо дуже важливе. Те, про що не пишуть у твоїх шкільних підручниках.
Емелі затамувала подих.
— Твоя бабуся Феврона — **маг крові**, — сказав він майже пошепки. — Це зовсім інша стихія. Вона глибинна, сильна і прокидається пізно, зазвичай десь у дванадцять років. Коли прийде час і ця сила заговорить у тобі, ми побудуємо для неї **іншу альтанку**.
Емелі здивовано підняла брови.
— Іншу? Хіба вони не можуть бути разом?
— Ніколи не змішуй різну енергію, чуєш? — голос дідуся став суворим. — Вони мають жити в різних альтанках. Якщо ти змішаєш просторову магію з магією крові без належного досвіду, це може знищити твій контроль. Я не знаю, яка магія тече в жилах твого батька і коли вона вирішить прокинутися, але ти маєш бути готова будувати нові схованки для кожного виду сили.
Він зітхнув і подивився на небо.
— Міністерство магії забороняє ділити магію на типи. Вони хочуть, щоб усі були однаковими, передбачуваними, щоб уся сила була одним «сірим» згустком під їхнім наглядом. Вони бояться тих, хто розуміє природу своєї сили. Тому наш секрет тепер став ще складнішим, Емі.
Дівчинка подивилася на свої долоні. Вона уявила свою внутрішню спокійну місцину і білу альтанку, де зараз дрімала її просторова сила. Тепер вона знала, що з часом там, на березі її внутрішнього світу, виросте ціле місто зі схованок.
— Я зрозуміла, дідусю, — твердо сказала вона. — Кожна сила — у своєму домі.
Дідусь усміхнувся і лагідно куйовдив її волосся.
— Ходімо вже, бо маг крові на нашій кухні точно не зрадіє, якщо ми пропустимо час чаювання.