20 глава

Дійшовши до будинку, усі зібралися у вітальні. Емма, Естер, Сара, Лія та Сельвія чекали на пояснення. Лілі теж залишилася з ними, хоча почувалася ніяково серед незнайомих людей.

Амелія сіла навпроти й на мить заплющила очі.

Три дні. Вона зникла на три дні, змусивши всіх хвилюватися, а тепер мала розповісти їм те, у що сама ще не до кінця вірила.

Дівчина видихнула й почала:

— Того дня почався дощ, і я забігла до пекарні. Нічого не віщувало пригод. Я просто хотіла перечекати негоду, але там побачила Лілі й зрозуміла, що щось не так.

Вона на мить глянула на дівчину, яка сиділа поруч.

— Лілі думала, що померла. Вона не розуміла, де опинилася і чому навколо все так дивно. Вона чекала на свою подругу й була переконана, що після того, що з нею сталося, уже не належить до світу живих.

— Ти хочеш сказати, що вона була мертва? — тихо запитала Емма.

— Ні. Саме в цьому й полягає найстрашніше. Лілі була живою, але опинилася в іншому вимірі. Якби я не зустріла її, вона могла б так і не повернутися.

Амелія зробила паузу, збираючись із думками.

— Ми вирішили піти до її подруги, сподіваючись, що це допоможе щось з'ясувати. Але дорогою опинилися в іншому вимірі. Там ми зустріли мою прабабусю.

Вона перевела подих.

— Саме вона пояснила мені, що Лілі жива. Те, що з нею сталося, — неймовірний збіг обставин. Якби її не перенесло до того світу, вона справді могла б померти.

Лілі опустила погляд на свої руки. Навіть тепер їй було важко повірити, що весь цей час вона не була мертвою.

— А ще, — продовжила Амелія, — прабабуся розповіла про мій дар. Про те, що я можу бачити тих, кого інші не бачать, і що моя здатність пов'язана з межею між світами.

У кімнаті запала тиша.

— Тобто ти три дні провела в іншому вимірі? — запитала Естер.

Амелія кивнула.

— Так. І я досі не знаю всього, що мені потрібно знати.

Емма повільно видихнула.

— Гадаю, нам знадобиться значно більше, ніж одна розмова, щоб це осмислити.

— Мені теж, — відповіла Амелія.

Вона подивилася на Лілі.

Та сиділа серед людей, яких майже не знала, і досі намагалася прийняти думку, що весь цей час була живою.

Але тепер принаймні знала: вона не божеволіє. І те, що з нею сталося, мало пояснення.

Потрібно було лише знайти його.