Тиша між нами
Сцена сьома
(Світло м’яке, тепле, майже світанкове. Межа між кімнатами сина і батька стерта — вони сидять на протилежних краях сцени, ніби в одному просторі, але все ще не разом. Камерна атмосфера. Тиша має вагу.)
БАТЬКО
(повільно, тихо, звернено в простір, але дуже особисто)
Я боявся, що не зможу бути тим, ким треба.
Боявся, що зникну в тіні свого мовчання.
Але любити треба вміти.
Навіть коли не знаєш, як.
Навіть коли боїшся знову поранити.
Любити — це не просто слово.
Це вибір.
СИН
(робить вдих, не дивиться на батька, але його голос твердніє)
Це вибір.
Це те, чого в нас, здавалося, не було.
Але, мабуть, це і є найважливіше — вибрати не мовчати.
Навіть якщо говорити важко.
Навіть якщо не знаєш, що саме сказати.
Я не знаю, ким ти став.
Але я знаю: ти є.
І я є.
І це вже щось.
(Світло згасає повільно. Але не повна темрява — на обрії залишається м’який контур: ніби схід сонця чи світло з-за дверей. Невелика пауза тиші.)
#1515 в Сучасна проза
#813 в Молодіжна проза
Відредаговано: 14.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
