«тиша — моя сила
Глава 6. Новий простір
З часом Марія помітила: у її житті з’явився простір. Не порожнеча — а саме простір. Для спокійних думок, для сміху, для людей, які не тиснуть і не ранять.
Вона навчилася помічати дрібниці: як теплішає чай у долонях, як сонце торкається підвіконня, як легко дихається, коли не треба нічого доводити. У ці моменти вона відчувала — життя триває, і воно може бути м’яким.
Одного дня Марія познайомилася з новими людьми. Без очікувань. Без страху. Вона була собою — і цього було достатньо. Її слухали. Її поважали. І вона вперше зрозуміла: здорові стосунки не болять.
Увечері вона знову відкрила щоденник і написала:
«Я більше не тримаюся за те, що ранить. Я відкриваюсь тому, що береже».
Марія закрила зошит і усміхнулася. Попереду було ще багато сторінок. І всі — її.
#1016 в Сучасна проза
#731 в Різне
Відредаговано: 28.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
