«тиша — моя сила
Глава 4. Коли стає легше
Марія помітила, що напруження більше не стискає її так, як раніше. Телефон лежав на столі, але вона не перевіряла його щохвилини. У тиші було безпечно. У тиші було добре.
Вона навчилася слухати себе. Якщо не хотілося відповідати — вона не відповідала. Якщо хотілося тиші — вона дозволяла собі мовчати. Світ не руйнувався від цього. Навпаки, ставав спокійнішим.
Одного вечора Марія сіла біля вікна з чашкою теплого чаю. За склом повільно падав дощ. Краплі стукали тихо, ніби хтось обережно нагадував: усе минає. І біль — теж.
Вона подумала про минуле без злості. Просто як про сторінку, яку вже перегорнули. Там було добре і було боляче. Але тепер вона тут. І цього достатньо.
Марія усміхнулася сама собі й прошепотіла:
«Я впоралася».
у цю мить вона зрозуміла
спокій — це не відсутність болю, а вміння жити далі, не зраджуючи себе.
І це була її нова сила.
#1016 в Сучасна проза
#731 в Різне
Відредаговано: 28.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
