«тиша — моя сила
Глава 3. Нові промені світла
Декілька днів потому Марія вирішила прогулятися в парк. Повітря було прохолодне, але свіже, і сонячні промені пробивалися крізь гілки дерев. Вона відчувала, як напруження поступово спадає, а серце стає трохи легшим.
Сидячи на лавці, Марія помітила дівчину, яка малювала аквареллю. Колірні плями танцювали на папері, створюючи теплу і світлу картину. Марія відчула раптову цікавість — бажання спробувати щось нове
Вона підсіла ближче і тихо запитала:
«Можна я подивлюся?»
Дівчина посміхнулася і простягла їй папір. Марія вперше за довгий час взяла пензель в руки. Кожен рух кисті був легким і вільним. Вона малювала своє серце: сум, але й надію, світло, яке пробивається через хмари.
Коли вона закінчила, Марія відчула легкість, як ніколи раніше. Вона зрозуміла, що маленькі відкриття, нові заняття і навіть незнайомі люди можуть приносити спокій і радість. І головне — вона не залежить від тих, хто завдав їй болю.
Сонце сідало, і Марія йшла додому з відчуттям, що навіть після темряви можна знайти нові промені світла.
#1017 в Сучасна проза
#731 в Різне
Відредаговано: 28.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
