16.

Я в голові цілий день будувала плани, уявляла наші розмови. Та на вечір прийшло повідомлення.

"Вибачаюся. Маю їхати в інше місто у відряджження. Мене не буде приблизно з тиждень. Маю залагодиити конфлікт. Вибач мене, будь ласка. Я вже сумую за тобою."

Мені стало якось відразу сумно, зимно на душі. Та я ж не маленькаа. Розумію, що робота є роботою. Від неї нікуди не дінешся.

Тому після роботи зашла в супермаркет поряд з домом, трохи скупилася по дрібничкам. 

- Привіт, Натко. Ти сьогодні вільна? Маю плани на вечір і на тебе. А ще маю пляшку нашого улюбленого вина. Ти як? Зі мною? - зателефонувала я подрузі.

- Ну нарешті ти згадала про мене! Ондатра ти безсердечна, а не подруга! Як тільки красунчика зустріла, так подруга на фіг не здалася тобі, - відразу попрікнула мене подруга за те, що я так довго їй не телефонувала, а лише писала. - Я зараз з коханим поговорю і приїду. Треба виговоритися. Адже за цей час стільки всього було.

Через годину я зустрічала подругу з келихом вина. Стіл я накрила перед телевізором. Адже наші посиденьки потім зазвичай закінчувалися переглядом якогось фільму з обговоренням героїв, сюжету і акторів.

- Ну розповідай. Бо я бачу твій стан. Ти така давно не була. А потім вже я розповім дещо, - подруга відразу помітила мої сяючі очі.

- Ой, подруго, я навіть не знаю... Боже, він такий... такий... - от як я можу описати Богдана? 

На що вона підняла здивовано свої брови. 

 - Навіть так? І слів підібрати не може? Ну тоді я буду підкидати ідеї. Він змушує тебе їсти?

Я засміялася.

- Я не маю проблем з апетитом. Ти ж знаєш. Але він купує продукти, щоб у мене завжди було з чого приготувати. І часто сам готує для мене. Це так приємно, коли для тебе готують.

-Тоді наступне. Ти прокидаєшся і чекаєш на зустріч з ним?

Я замислилася і відпила трохи вина.

- Так. Сплю точно краще. І мені стало спокійно. Ну знаєш, я більше не турбуюся про завтра з вечора, не турбуюся, що буде далі в моєму житті. Взагалі стало спокійно на душі. Мені просто комфортно, коли він поряд. Він мене зовсім не дратує своєю присутністю. От ніби він давно живе зі мною. Але я боюся. Трохи... Те відчуття невіри, що він реальний... Здається, що я прокинуся, і знову якісь будуть непорозуміння, що він буде зовсім не ідеальним...

Натка підняла праву брову.

- Знову боїшся помилитися? Що відкриєш душу не тому? 

Я видихнула тяжко.

- Так. Боюся, що знову потім відчую... Ох, нічого не відчую... Що перестану щось відчувати до ного і знову розіб'ю серце. Я не зможу йому зробити боляче. Розумієш? Мені чомусь здається, що він на таке не заслуговує. 

Подруга подавилася вином, яке саме в той момент відпивала з бокалу.

- Ти сама розумієш, що кажеш? Та ти закохалася в нього!  От так! Враз! З розмаху втуляхалася по саме не можу!

- Знаю... Сама це розумію. але давай повернемося до тебе. Ти казала, що є що обсудити, - перевела я стрілки на подругу. 

Вона відразу зрозуміла, з хитринкою посміхнулася одним кутиком роту і сказала стишеним голосом:

 -Ти не повіриш! Після того нашого загулу в барі мій коханий чоловік образився і дувся пару днів. А  потім сказав, що або ми народжуємо малюка, або розлучення.

Я була в шоці. Адже всі їхні сварки раніше були через те, що саме Володимир був не готовий до збільшення родини. То мала квартира, то робота нестабільна, то ще щось вигадував. Вони навіть пережили одне розлученння і потім через пару місяців вони зійшлись і наново розписалися. Бо зрозуміли, що  все рівно кохають один одного і жити порізно не можуть.

- Так ти вагітна?

Натка розсміялася.

 - Поки що ні. Я б тоді не пила. Ти ж знаєш мої принципи. Але наші ночі і дні стали таким гарячими. І хай поки що я не вагітна, та думаю, що це питання часу. Бо ми з ним ну дуже стараємося.

- Та-ак, подруго, давай без подробиць. Бо мені ще з вами спілкуватися багато років. Але я за вас рада. Особливо за тебе. Ти завжди хотіла дитину.

- Ну побачимо як воно вийде далі. Я ж ще не завагітніла. Тому ловлю станні моменти, коли можу бути на посиденьках з тобою і нашим вином. До речі, який фільм будемо дивитися сьогодні?

- "Пам'ятна прогулянка" підійде? - діставала я пульт від телевізора.

Подруга долила вино в келихи, подала мій мені в руку і поставила між нами велику миску з солодким попкорном.

- О, класика жанру! Давай врубай.

Так наш вечір закінчився нашими сльозами. Плакали ми довго. Так довго, що й поснули на дивані. Натка в обіймах з подушкою, я - з порожньою мискою з-під попкорна.