5

В барі ми з Наткю просто насолоджувалися віскарем, розбавленим колою. Знали, що краще не змішувати з іншими напоями чи коктейлями. Та після вистави кураж зашкалював, емоції били через край.

 - Ти бачила, якці вони були гарячі!- захоплено голосно говорила мені подруга, бо музика в барі була досить гучною через вихідний день.

Людей було не те щоб багато, та достатньо. Ми зайняли столик з диванчиками, які були відгороджені від інших столиків чорною сіткою, через яку майже не було видно сусідні столики з такими ж відпочиваючими. 

- Так. А які тіла! Просто цукерочки,які я б пооблизувати. Як же мені подобаються накачані чоловічі тіла, а не ці хлюпики, які завжди маячуть поряд. Так дістали ці подвійні стандарти, коли чоловіки вимагають гарних, доглянутих підтянутих дівчат, а самі навіть привести себе в божеський вигляд не можуть, - не витримала я. - Тому давай вип'ємо люба моя, за те, щоб вимоги до нас відповідали нашим побажанням у відповідь. 

Ми випили до дна і замовили ще по дві порції.

- Ну ти подруго, загнула, - п'яно гикнувши сказала Натка. - Пора підти у вбиральню. Ти зі мною? 

-Ні. Зачекаю на наше замовлення. Йди сама. Тим паче там як завжди черга. А я не люблю стояти в чергах, ти ж знаєш. Не спіши. 

Я розуміла, що подрузі треба не тільки у вбиральню, а й зателефонувати чоловікові. Бо її гикавка - то маркер. Це означало, що ще трохи і буде її тягти на пригоди. А вони давно домовилися, що чоловік буде її відпускати спокійно гуляти при умові, що як тільки з'явиться гикавка, він буде приїжджати ї забирати. Ну і мене зазвичай підкидають додому, або садовлять в таксі. 

Я ж дістала телефон глянути на час. Бо свій годинник я з руки зняла через невідповідність сукні до грубочого чоловічого годинника, який я зазвичай носила. 

Було не так вже й пізно. Майже північ. Ну я не попелюшка, тому додому ще не збиралася.

Принесли наше замовлення. Я взяла стакан, трохи відпила,  не ковтаючи. Мені подобалося насолоджуватися смаком алкоголю. Я це робила досить рідко. А якби не Натка, то це було б дуже-дуже рідко. Зазвичай на різних заходах, де роздавали алкоголь, я робила вигляд що п'ю, та ходила з одним бокалом весь захід. Але в той момент я щиро насолоджувалася. Було спокійно і тихо в душі, не зважаючи на музику та людей навкруги. Думки знову поверталися до побаченої вистави. Мені дійсно подобалися чоловіки як гарний витвір природи та мистецтва. Ну майже. Та от щоб пустити в серце, полюбити чоловіка, то відразу мене напружувало від самої думки. Мабуть я все-таки одиначка. Я не створена для відносин.

- Вам тут пляшку шампанського передали від того столика, - поставив на стіл офіціант пляшку шампанського, мабуть не дешевого, та два бокали, і показав на столик, з якого було замовлення.

Я підняла свій келих в їхню сторону і вдячно кивнула. Було приємно за увагу. Але не більше. Знала, що увагу привернуло моє тіло, яке видно було через отвори в сукні. Все таки розрізи справляли враження і збуджували увагу. Через це я його і купила колись давно. Та не наважувалася одягти. Хоча може це все таки не сукня, а я привернула увагу?...

Там сиділа компанія чоловіків з парою молодих дівчат, які явно шукали компанію на ніч.

Один з них був досить таким гарним. Явно високим, чорнявим, широкоплечим,  в чорній рубашці. Сидів посередині. До нього зверталися, та він не звертав ні на кого увагу. Погляд був на мене. Сто відсотків він дивився на мене і махнув своїм бокалом нерозбавленого віскі в мій бік.

Подруга затримувалася досить довго. Я сама приговорила наше з нею замовлення, а це чотири стакани віскі з колою. І я розуміла, що мене вже не просто розслабило, а вже стає нести на хвилях алкоголю.

Я налила келих шампанського. Захотілося чи може просто стало цікаво яке воно на смак... Давно його не пила. Не знаю чому, але після розлучення не пила шампанського жодного разу. Ні. Я не настроювала себе, просто чомусь більше не хотілося пити ігристе. 

Тут же бульбашки приємно залоскотали горло. Смак був цікавим. Я глянула на пляшку, щоб сфоткати на телефон і потім купити собі ще таке.

- А це що таке? П'єш і без мене? - молодик явно вже напився і не міг стояти спокійно, обперся на спинку диванчика, де сиділа я. Від нього тхнуло цигарками, що я ніяк не могла оцінити, бо просто сам запах викликав огиду.

Та й наглючий тон його голосу мені відразу не сподобався. Не рятувало навіть його гарненьке обличчя. 

- Я завжди п'ю сама.  І точно без вас. Тому прошу залишити мене саму, - холодно я відрізала. 

Я терпіти таких не можу. Лізуть п'яні. Вирішила не терпіти таку неприємну компанію і знайти подругу, щоб підти звідти. Той приємний вайб після вистави зник. Ця п'янь все зіпсував. Залишився лише алкоголь в мені.  Я різко поставила келих, після того як одним махом допила шампанське.

Взяла відкриту бутилку шампанського і встала з іншого боку столика. Все щоб не торкнутися цього бовдура, який все рівно задоволено шкірився.

 - Набиваєш собі ціну, крихітко? Я таких люблю, - п'яно протяг він. Я ж зробила крок від столика. Цей же реп'ях взяв мене за лікоть і притяг до себе. І став гладити мої відкриті плечі. 

Мене майже вивернуло. Я дуже гидливо до такого ставлюся. А тут ще й випила більше, ніж достатньо.

- Зовсім не можна тебе саму залишати, кохана, - поряд пролунав чомусь знайомий баритон. - Так і хочуть всі тебе вкрасти в мене. Та не цього разу. А декому граблі я повідриваю, - за плечем стояв той самий чоловіік в чорній сорочці. Він іронічно посміхався. 

Потім різко відірвав мене від п'яного блазня і вивернув йому ту руку, якою той лапав мене. 

- Чекай мене надворі, - суворо сказав мені і підштовхнув вільною рукою до виходу з бару.

Я під враженням пішла надвір. Там мене і знайшла подруга.

 - Тебе не можна залишати саму, подруго! Тай і липнуть до тебе красунчики!  - намагалась вимовити трезво Натка. - Оу! Шампанське. Ти читаєш мої думки. Якраз подумала, що треба взяти ще шампусика. О любий!