Тиша

    Тиша. Голова гуде як вулик, неначе з похмілля.

-Агов, хтось мене чує.

    Сідаю на кроваті. Світло зі стелі вже не сліпить очі. Моргнув декілька разів.

-Овва де це я трясця.

    Мабудь мене підтравили чи вирубили.

-Гей що за приколи? Мене хтось чує? Ви в курсі хто я? У вас будуть проблеми. Я бажаю говорити з вашим ватажком. Чуєте мене?

   Горло пересохло від крику, останні слова вирвались з хрипом.

І тут я чую:

* Вас затримано міжгактичним патрулем згідно протоколу безпеки всесвітнього міжзоряного союзу. Ви знаходитесь в уніфікованій камері тимчасового затримання. Система камери підлаштовує умови під затриманого. Повітря, гравітиція, температура налаштовані з ваших думок. Ви були затримані методом гіпнотичного сну. Чуєте мене також методом гіпнозу. Репетувати та рвати горло не потрібно, ми слухаємо ваші думки. Спілкування мовами заборонено на теріторіях міжзоряного союзу по всьому всесвіту. Першочергово вивчайте налаштування камери досудового затримання та замовте собі поїсти. Далі можете ознайомитись з своїм юридичним становищем, радимо поцікавитись законами міжзоря-ного союзу що стосуються вас. Будь ласка спілкуйтесь з сервіс системою камери подумки за порушен-ня тиші вас буде покарано. Гарної подорожі.

    -Тобто це я почув у своїй голові.

* Так ми так спілкуємось.

    -Неначе размовляю сам до себе.

* Не зовсім так, ви звикнете швидко.

    -Якої подорожі гарної? Куди?

Вас доставлять на планету для утримання злочинців.

    Я невитримав, почав бити по стінах руками і ногами, кричав що це непорозуміння і що я не злочинець ніякий, і взагалі це упереджене ставлення. Потім опритомнів на підлозі.

     -Що це було?

* Покарання. Вас було попередженно про порушення режиму.

     -Яке саме покарання?

* Видалення повітря з камери.

     -Ну не зовсім воно лякає якось.

* Камера уніфікована, сервіс система підбирає покарання за допомогою ваших думок. Можемо змінити гравітацію або повітря, або навіть заповнити водою, погратись температурою, прогріти вас або заморозити, а можемо просто не годувати чи не давати спати.

     -Зрозуміло. Емоції потрібно взяти під контроль. Потрібно думати що думаю. І цікаво чому мене везуть до тюрьми якщо суду небуло. І де інші космічні мандрівники та команда космічного човна, це три тисячі людей як ніяк.

* Як? Ні як? Ніяк? Як? ''''*^^#^##~>?!#~~!#^>>#^^>^?#,,#....#?<<<@##&?? 

     -Нічого важлового то для зв'язку слів.

* Відповідаю вам. Всі люди, як ви їх називаєте, затримані та знаходяться в схожих умовах, всі живі, майже всі почуваються добре, життеві показники в нормі. Вас напралено до, як ви називаєте тюрьми, тому що після обстеження в ваших організмах не виявлено вірусів, грибкових спор чи будь яких інплантів що могли б керувати вашою поведінкою.

      -То й що з того, в чому тут порушення.

* Ваша планета має статус «дика» ви несете небезпеку. Згідно протоколів безпеки, жителям вашої планети заборонено, навіть дізнатись про існування інших цивілізацій. За законами міжзоряного союзу вся ваша система цивілізації підлягає карантину. Міжзоряний союз сповідує заповіти творця що вічно лунають в ефірі всесвіту і тому небезпечні планети не знищуються, а знаходяться в карантині.

      -Які заповіти?

* Ви їх почуєте коли відтворете свої телепатичні здібності. Творець є абсолютом і всесвітом одночасно, він ефір всесвіту і все неосяжне, він створює галактики які розтікаються в різні боки від абсолюту і мандрують всесвітом до нескінченності, ці галактики величезні але вони ніколи не зустрічаються, щоб не руйнуватись. Тому руйнування, знищення, вбивство та все подібне до того - неприйнятне в міжзоряному союзі.

      -Але чванливий союз міг би надати технології, навчити землян новій філософії, домопогти людям, взяти під контроль реорганізацію влади тощо.

* Ваша планета небезпечна, тому що люди вбивають людей, а система цивілізаційного соціуму виправдовує це. Ваша цивілізація заснована на домінуванні одних людей над іншими. Майже все населення планети має брехливий світогляд і вони, навіть немають перспектив дізнатися правди. Хочу зазначити, ці твердження сформовані на основі ваших власних думок, які система камери підібрала таким чином, щоб пояснити вам необхідність вашого примусового затримання. Ви не повинні турбуватись.

                                                                          ІНТЕГРАЦІЯ.

      Я очманів, спрага вже душила роздратоване тіло. Зліва, з тихим шелестом відкрилось віконце, де немов в вендінговому автоматі, стояв стакан з прозорою рідиною. В голові виникла хімічна формула води аш 2 о, я подумав що було б непогано, якби вода мала смак лимонаду. На поверхні води виникло декілька кілець немов щось впало у стакан. Я спробував прозору рідину, а вона мала смак лимонаду я поставив стакан на місце і подумав, що хочу, щоб вода отримала колір лимонаду. Знову щось впало в стакан, я це зрозумів за такими самими кільцями на поверхні води, рідина тепер виглядала як лимонад. Таким самим чином я замовив бургер, добре уявивши його вигляд та смак. Частина камери перетворювалась на душ за необхідності або ванну с джакузі. Сканування моїх думок системою камери попереджувало любі небезпечні рухи. Я звісно спробував замовити бритву і хтів лезом нашкодити собі, але відключився, а оговтався вже обритий з цікавими вусами так як носив їх юнаком. За такі витівки система камери застосовувала покарання, а саме спотворювала мої замовлення, робила в ванні прохолодну воду або несмачну їжу.

      Я вирішив перевірити межі системи. Якщо вона читає мої думки, то, можливо, може й помилятися. Я уявив, що хочу вийти. Нічого. Тоді я уявив, як стіна стає дверима. Теж нічого. Я спробував хитріше: я подумав про те, що система камери — недосконала, що вона не бачить моїх справжніх намірів. І почав уявляти план втечі, але паралельно думати про щось нейтральне — про лимонад, про душ, про формулу води. І ось, коли я вже майже повірив, що обдурив систему, підлога піді мною стала гарячою. Спочатку просто теплою, потім — нестерпно пекучою. Я підстрибнув. Температура піднімалася. Я почув у голові: «Спроба маніпуляції. Попередження перше. Наступного разу — гравітаційний удар». Я завмер. Думки стали прозорими, як скло. Я більше не намагався хитрувати. Просто стояв і дихав. Підлога охолола за секунду. Система не пробачає помилок. Але я зрозумів головне: вона реагує на намір, а не на дію. Якщо я не збираюся тікати, а просто цікавлюся, як це зробити — це вже порушення.