Вона сиділа на кухні і слухала тишу.За вікном тихо падав дощ ніби заспокоював:"тихо, тихо, тихо".Їй згадалося дитинство, коли в дитячому садку навколо спали діти,а ти ніяк не могла заснути підходила нянечка і тихо заспокоювала і далі ти поринала в обійми сну .Колись ця тиша була необхідною після шумного, робочого дня хотілося відпочити в тиші, а зараз трохи лякала . Якось раптово відчинилося вікно і якась тінь заворушилася на підвіконні.Вона почала розглядати несподіваного гостя,який безтурботно вигнув спину, здалося, наче привітався.Спочатку вона побачила два зелених ока, які дивилися на неї з цікавістю далі були розкішні вуса та м'які величезні лапи.Запитання в її голові роїлися, як ті бджоли біля вулика:"Чий кіт?Як він сюди потрапив?Як спровадити його з оселі, крім хом'яка в цій оселі ніхто з чотирилапих ніколи не проживав.Кіт себе поводив з гідністю,дав час його розглянути потім плавно підвівся, підійшов до холодильника і голосно нявкнув, ніби дорікнув:"Чому гостей не пригощаєш?"Вона повільно підвелася, щоб не налякати несподіваного гостя, відкрила холодильник, там був пакет кефіру та шматок лікарської ковбаси Кіт погодився на шматок ковбаси - їв дуже обережно смакуючи, повечерявши стрибнув на підвіконня і зник.
Вона сиділа на підвіконні дивилася на вечірній захід сонця і знала, що вечірній гість ще до неї повернеться. Частина 2 Знайомство
Вона все чекала на повернення несподіваного гостя , але ранки змінювали ночі він не повертався.Збираючись на роботу,вона відчиняла вікно , навіть смаколиків котячих придбала в зоомагазині і так ніби ненароком розкидала по підвіконні та вечорами повертаючись з роботи -картина була однакова: смаколики лежали на своєму місці.Так минув тиждень, літо закінчувалося ранки ставали все прохолоднішими, хотілося зачинити вікно, щоб в оселі було тепліше та затишніше,але підходячи до вікна, руки опускалися і вікно залишалося відчиненим.
Одного недільного ранку вона прокинулася дуже рано на годиннику була 6-та ранку і як завжди в вихідний день хочеться довше поспати, але чомусь прокидаєшся вдосвіта.Босими ногами вона торкнулася підлоги і обімліла на підлозі щось лежало м'яке та пухнасте зовсім не схоже на її коврову доріжку .Вона боязко подивилася на підлогу:знизу вверх на неї дивилися два зелених ока, вона посміхнулася, але не поспішала запрошувати довгоочікуваного гостя на ліжко.Кіт також не квапився "здоровкатися ";він мирно скрутившись в калачик лежав та чекав, ніби насолоджувався тим, що його нарешті помітили.Вона простягнула руку, хотіла доторкнутися до кота, але той підвівся і стрибнув на підвіконня здивованими очима глянув на смаколики, наче запитав:""Всі для мене?" І почав поспіхом їсти, ніби боячись, що хтось забере.
В вихідні дні вона любила заварювати ароматну каву наливати в свою улюблену чашку і насолоджуватись ароматом кави, стоячи біля вікна та спостерігати,як сусідка годувала птахів і головне не потрібно нікуди поспішати,але цей ранок вже розпочався дивно.
Знадвору почувся чоловічий голос :"Шановна,Ви ,не бачили тут рудого, великого кота?От бешкетник,як тільки не зачиню вікно,він може десь тинятися цілий день.Я тут недавно оселився ще не познайомився з сусідами.Звати мене Олександр,а мого кота-Цезар! Якщо раптом зустрінете його на своєму підвіконні,а він має таку звичку з'являтися несподівано на підвіконні, дайте знати,я живу' в сусідньому під'їзді в 77 квартирі і заради Бога не давайте йому смаколиків в нього проблеми з зайвою вагою,ветлікар прописав строгу дієту,тому і тікає на вулицю.
Вона відчула, як кіт" сверлить "її спину своїми очима . Відповівши Олександру, що звати її Рита,що ніякого кота вона не бачила і дуже поспішає, швиденько зачинила вікно, сама не зрозуміла, чому так вчинила, можливо не хотіла розлучатися з котом. .
Так от ти,який Цезар?
Кіт лежав вже на іншому підвіконні в іншій кімнаті в повному "Дзені ",наче мова взагалі велася не про нього.Вона відчула себе співучасницею і знову посміхнулася Що ж робити з тобою,рудий Цезар?"
Кіт примружив свої зелені очі, наче відповів:"Тобі вирішувати ..??"
Частина 3 Не самотні .
Вона дістала з шафи свою стару кофтину обережно загорнула в неї кота, той не пручався і побігла в сусідній під'їзд . Якось несміливо постукала в двері, двері були не зачинені, вона знайшла до квартири з кухні відчувся ароматний запах трав, особливо меліси, вона пам'ятала, як бабуся збирала трави та сушила на зиму, щоб пити ароматний, духмяний чай.Вона запитала чи є хто вдома на зустріч вийшов Олександр з посмішкою на обличчі:"Знайшовся таки рудий збитошнику, надіюсь на цей раз нікого не налякав своєю звичкою з'являтися несподівано на підвіконні?"Взявши до рук кота Олександр ще трохи пожурив,що той втік з дому.
В знак вдячності запросив Риту випити духмяного, трав'яного чаю.
За столом Олександр розповів, що переїхав до міста по роботі,місто йому дуже сподобалося і він вирішив купити квартиру.
-Знаєте я помітив таку закономірність.Мій кіт з'являється у тих людей, які уміють цінувати самотність та тишу.Одним осіннім ранком Цезар з'явився на моєму підвіконні і залишився."
Вони ще довго пили трав'яний чай, спілкувалися,але вже не самотні.Цезар,як завжди лежав на підвіконні , примруживши свої зелені очі і тихо спостерігав, як вечірнє сонце наповнює квартиру затишком та теплом.
Іноді бувають дива:тварини відчувають наше Тепло та Добро,не будьте байдужими, можливо і Ваша Доля зміниться за врятоване життя чотирилапого Друга!!