2

Тиша.

Ономатопея - слова, що звуконаслідують: кукаріку.

00:00 - 04:00 
 Екватор ночі. Спекотно - спати не хочеться. Думки ліниво ворушаться в голові, поступаючись місцем почуттям. Непевна тиша ночі розпадається на безліч ледь вловимих звуків. Тиша в місті - річ умовна. Ось вулицею проїхала машина. Спочатку чути тільки шурхіт шин по асфальту: авто розігналося десь далеко від мене і тепер котиться на холостих обертах. Звук плавно наростає з тиші і так само плавно розчиняється в ній - шшш... Схоже на шум прибою. Чорні шини авто розсікають темряву ночі і асфальту. Раптом машина звернула в провулок. Тут вона звучить зовсім інакше. Дрррррр!!! Чути, як гарчить двигун - авто нишпорить по двору в пошуках місця для ночівлі. Звук нервово рве тишу ривками поршнів і вигинами вихлопної труби. Він шорсткий, як іржа. Колір його - коричневий.  
 Знову тихо. Надовго? Минає не більше п'яти хвилин, і звук тут як тут. Цей звук - найнеприємніший. Звук проникая крізь стелю, стіни, підлогу, ліжко і плоть прямо у мозок. Від нього здригаються повіки, як вода від кинутого в неї каменя. Він відчувається так, наче в голову зсередини тичуть палкою, на кінці якої намотана ганчірка, культя тикається в підлогу - тяп-тик, тяп-тик. Це сусід зверху. Три кроки в туалет, п'ять - до холодильника. Перевірити, чи вимкнений газ на кухні і чи зачинені вхідні двері. Інакше не заснути. Колір цього звуку - жовтий, як стіна в божевільні.  
 Останні людські тіла остаточно розбрелися по своїх м'яких кутах, занурившись у своє законне восьмигодинне небуття. І тільки природа ніколи не спить. Вітер за вікном шурхотить у листі тополі, зі скрипом погойдується віконний карниз, посвистує у щілинах і трубах будинку. Таємничий фіолетовий звук. Як небо в ранкових сутінках. Раптом сухо скрипнула шафа. Це труп дерева все ще продовжує всихати в спекотному повітрі літа. Тонко пропищав десь поруч комар. Напевно, шафа його розбудила. Або ж він відчув, що апатично-апетитна пляма в кутку перестала ворушитися і можна нею безпечно поласувати. Комар звучить блідо-жовтим, як нейлонова струна Сі на гітарі - дзииии... Хлоп - і немає комара. Цей звук має червоний відтінок.  
 Інтервали тиші стають дедалі більшими. Вже майже нічого її не порушує. Заснув сусід, вбитий комар, стих вітер і вимовилася шафа. У цей час недосвідчений зевака зазвичай і засинає. Але його несподівано розбудить брязкіт металу. Велика помаранчева машина з помаранчевими мигалками на даху і парою чоловіків у помаранчевих комбінезонах, які висять на сходинках по боках її кузова, самовпевнено врізається в тишу двору. Настав час сміттярів. Хлопці звично на ходу зіскакують поруч зі сміттєвими баками, поки кузов машини розвертається до них своєю смердючою пащею. Звуковим супроводом служать сигнали сирени, щоб ті, хто вже необачно встиг заснути, вийшли на балкон перекурити, а заразом і обмінятися сонним, тому не дуже соковитим матом з помаранчевими трударями. Напевно, ви вже здогадалися, якого кольору звук сміттєвої машини. Він яскраво-помаранчевий, як гнилий сицилійський апельсин.  
 Тиша досягла свого апогею. Вона щільніша і довша за найдорожчі оксамитові штори. Абсолютна тиша зовні і всередині. Невгамовний розум, як кролик пітоном, загіпнотизован тишею. Слухати тишу - рідкісне, і тому щоразу нове почуття, водночас викликає страх і цікавість. Наче пливеш на спині в теплій воді, а під тобою - кілометри глибини. Колір тиші - чорничний.  

04:00 - 08:00  
 Десь здалеку долинає слабкий свист. Спочатку сонно і невпевненно, далі все наполегливіше і голосніше. У кімнату проникає свист дрозда. Перша рання пташка сурмить підйом. Їй у відповідь несуться трелі з сусідніх гілок. Одразу й не зрозумієш, що це одна зграя. Дрозди вміло імітують звуки різних птахів, тому звучить усе це як пташиний базар. Звук переливається різними відтінками, натякаючи на те, що попереду гучний,  багатоголосий  і невгамовний день. Поліфонічні звуки дрозда зливаються докупи, як кольори веселки, утворюючи білий.  
 Сонце ще за горизонтом, але все ближче до нього, і світло в кімнаті з чорного стає сірим. Як клякса, яку розмили водою. Сірий жовтіє. Це перші промені сонця, відбившись від неба, проникають крізь щілину між шторами. Контури інтер'єру поки розмиті, але в одну мить вони стають чіткими, наче в біноклі навели різкість - сонце виринуло з-за горизонту, а з ним і вічні його супутники - тіні.  
 Ліниво потягуючись, перевертаюся на інший бік, знаючи, що попереду вихідний, здригаюся від пронизливого крику за вікном. АААА!!! АААА!!! КККААА!!! Ворона. Характер кепський. Колір - чорний. Так кричить темрява, згораючи під променями сонця. Ніч відступила - почався день. Якщо пощастить, ворони швидко стулять пельку і відлетять у поля дошкуляти селянам. Якщо ні (що особливо часто навесні, коли вони активно плодять собі подібних монстрів), слухати їхню лайку доведеться годину-дві. 
 Після ворон прокидаються голуби. Зобне кудкудакання, любителями цих птахів мило зване воркуванням, може винести мозок не гірше воронячого каркання. Ці жадібні й нав'язливі створіння доти відбиватимуть барабанну дріб кігтями по віконому карнизу, доки їх не проженеш. Літаючі щури звучать сірим.  
 Слідом за птахами прокидаються машини. Ось одна проричала, потім інша, перекинулися один з одним клаксоновим привітом. Машин стає все більше: звук двигунів і шурхіт шин зливаються в один суцільний гул. Місто остаточно прокинулося.  

08:00 - 12:00  
- Молоко! Сир! Вершки! - так заявляє про себе людина. Хоча насправді це знову таки машина. У двір заїхав продавець молочних продуктів, у руці він тримає рупор, який транслює електронну проекцію його голосу у всі вікна і двері навколо. Господині діти, як за командою, вибігають у двір за свіжим молоком на сніданок. Людський голос, пропущений через рупор, звучить біло-жовтим, як зварене круто і розрізане навпіл куряче яйце.  
 Але ось з вулиці починають долинати справжні людські голоси. Їх багато. Вони як відблиски сонця на воді весело відбиваються від неї і сліплять очі. Це дітей вивели на ранкову прогулянку в дитячому садочку. Істеричні вигуки зливаються з нестримним веселощами, сльозами, сміхом, гнівом і сюсюканням - ігогогоо!!! Окремо взяті звуки можуть дратувати, але зливаючись у поліфонію, утворюють бадьорий веганський коктейль, з яким відмінно починати новий день.  
 Сонце піднімається все вище, наче намагається втекти подалі від цього галасливого мурашника внизу. Денний шум набуває монотонності, лише зрідка порушуваної гавкотом пса, клаксоном авто або криком людини. Сонце пробирається спекою навіть у тінь. Наближається полудень.