Зовсім в іншому світі

Довкола все різнобарвне… Малинове, жовте, синє, фіолетове, зелене… Ці кольори складалися в смужки, кола, прокладали довгий-довгий різнобарвний тунель… Лада відчула, що перебуває неначе в невагомості… Легенький вітерець свистів у вухах, повітря було свіжо-солодким…

На мить Лада остовпіла. Це відчуття здалося їй знайомим. І ці різнобарвні кола, цей запах, цей вітерець, невагомість… Неначе це все колись вже відбувалося… Дежавю? Але де ще Лада могла бачити й відчувати таке? Уві сні? Можливо… В дитинстві Лада бачила багато дивовижних снів. Чи, може, такі сни були пророчими?

Почуття невагомості покинуло Ладу, і дівчинка почала падати донизу. За секунду Лада відчула удар об землю, звук ще одного падіння. Довкола хмара пилюки… Поряд хтось закашлявся.

Лада сіла на сухій землі. Почуття дежавю досі не покидало її. Це якось… зачаровувало? Пилюка довкола осіла, поряд, обтріпуючись, стояв Кет. Лада так і сиділа, дивлячись невідомо-куди.

– Ти чого? – здивувався Кет, глянувши на дівчинку. – Щось сталося?

Лада здригнулася і тріпнула головою, розвіявши думки.

– Нічого, – відповіла вона. – А де ми?

– Десь у лісі, – буркнув Кет.

Лада роззирнулася довкола. Тут було повно темно-зеленої трави, високих дерев. Ґрунт тут був сухим, довкола темрява. Густе листя дерев не пропускало сюди денне світло.

– Та я зрозуміла, що в лісі, – насупилася Лада. – А от в якому саме?

– В темному, – пирхнув Кет, а Лада здивовано на нього глянула. – Ну а звідки ж мені знати? Я ж у такій самій ситуації, як і ти!

Лада похнюпилася. З якого дива її з Кетом перенесло із палацу Кетті в темний ліс? Дівчинка підвелася і стала на ноги.

– Ходімо? – запитав Кет.

– Куди?

– Не знаю.

– То навіщо йти?

– Щоб знати!

Лада засміялася. Кет і собі усміхнувся.

– В тебе такі очевидні відповіді, – мовила дівчинка.

– Бо в тебе якісь дивні питання, – усміхнувся Кет.

– Добре, ходімо вже, – Лада ступила крок прямо.

Повільно й обережно діти стали просуватися вперед. Темний ліс насторожував… Раптом поряд щось зашурхотіло в кущах.

– Це що? – пошепки запитала Лада.

– Тихо, – Кет обірвав її й прислухався.

В кущах зашурхотіло ще більше. Почулося важке дихання.

– Це очевидно щось велике, – ледь чутно мовив Кет.

Шурхотіння припинилося. А потім, із сильним скреготом з кущів піднялася чорна постать. Вона була висока й широка, як для людини, проте на голові обриси нагадували капелюх.

– Ведмідь? – від жаху в Лади розширилися очі.

– В капелюсі? – здивувався Кет і сам остовпів.

– Я вам Паддінгтон, чи що? – постать раптово заговорила грубим голосом.

Лада з Кетом досі стояли, немов укопані, намагаючись зрозуміти теперішню ситуацію. Голос був доволі людським…

– І до речі, – продовжила постать, поволі виходячи з кущів, – в цьому лісі ведмеді не водяться. Тут занадто темно для них. Можуть хіба вовки чи перевертні зустрітися, не гірше. І те, вони не зачеплять тебе, якщо ти не будеш бігти або нападати.

– П-п… – пробелькотіла Лада. – П-перевертні?

– Авжеж, – постать підійшла ближче.

Тепер можна було розрізнити, що це був чоловік, точніше, здоровань, одягнений в дивний старий потертий одяг. Обличчя заросло густою бородою, на голові був солом’яний капелюх.

– А ви що, щойно прибули? – раптом здивувався чоловік.

– Певно, можна й так сказати, – усміхнувся Кет.

– Ох, і далеко ж вас закинуло, – зітхнув співрозмовник. – Зазвичай прибувають десь біля Сивої Ріки чи біля Проліску. А це, ой мамо рідна, аж Темний Ліс! Це вам пощастило, що мене зустріли, я саме за темноягодами пішов. Ходімо, я вас відведу до людей.

– Стоп, стоп, стоп, – перебила Лада. – З того, що ви сказали, я зрозуміла, що нас далеко закинуло від людей, і що наше щастя, що ми вас зустріли. А все інше як розуміти? І взагалі, як це все розуміти?!

Чоловік по-доброму усміхнувся.

– Поясню по дорозі, – мовив він. – Мене звати Філіп, я один із тих, хто найдовше перебуває на цій планеті.

– Тобто? – здивувався Кет.

Філіп пішов уперед. Кет із Ладою рушили за ним.

– Це – не Земля, – після паузи мовив чоловік. – Це – абсолютно інший паралельний вимір, який раніше був доступний лише королівській сім’ї. Тобто, якщо ви добре знаєте історію, то цей світ і є Свята Земля або Святий Шлях.