Ти—одна на мініон!

Частина 3

На електричку мене провела Віта, ми довго обнімались, так як вона крепко випила, то несла усіляку чепуху)))

Згодом я сіла на електричку, і поїхала додому. Не знаю чому, але усю дорогу додому у мене було погане передчуття, але мамі дзвонити я не буду, так як вже дуже хочу зробити їй сюрприз. А татові взагалі важко дозвонитись, він завжди покладе десь телефон і ходить потім його всюди шукає, а мама не може йому нічим допомогти, тому що татів телефон завжди, коли "зникає" стоїть на беззвучному режимі.

Коли я приїхала додому(тобто в місто), то першим ділом я вирішила сходити в магазин та купити чогось для сестри, тата і мами. Для мами я купила чорного шоколаду з горіхами, татові—міцну каву, а сестрі—ванільне тістечко—її улюблене.

І ось я вже іду по своїй вулиці...ось вже підходжу до будинку...ось вже стукаю і чекаю коли відкриють. Не проходить і хвилини, як виходить тато на веранду і обнімає мене.

—Давненько ж ти до нас не заїжджала—говорить тато із суворістю на обличчі та з посмішкою в словах)так мій тато так вміє)))

—Тато, ну хіба ж ти не знаєш, що в мене були екзамени, а де мама?

—А вона...вона...їсти готовить—таааак, щось тут не чисто)))

—Татооо!)))

—Да, сонечко?

—Ви ж не готовите святковий стіл?

—А чого раптом донечка?

—Хммм...ну гаразд, клич всіх, а я поки що подарунки розкладу)

—Ох, Уля-Уля, вже який рік на власне день народження ти купуєш подарунки іншим!

—Тато, не починай! Тим більше це й подарками назвати важко! Так, все, не роби мені нєрвів, а іди клич маму та Ніну)

Через 15 хвилин усі вийшли на віранду, ми всі довго обнімалися, я всім розповідала, як проводила час в технікумі, показувала свої досягнення... . Загалом, тяжко признаватись, але я відтягувала час. Не знаю чому, але я страшенно не любила святкувати своє день народження. Хоча агресії ніякої не виявляла... .

Згодом я вийняла та роздала усім смачні подаруночки)

—Ну гаразд, пішли до хати, я там якраз вже все приготовила та накрила на стіл—після маминих слів стало так тепло...я відразу відчула—я вдома)

І вже не було важливо для чого той стіл був накритий, для святкування мого дня народження, чи просто так, головне те, що за цим столом будуть самі найрідніші люди)

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше