The 23. §1. Сезон 1. Частина 0. «Реббека»

The 23. §1 "БЕТТА". СЕЗОН 1 "АЛЬФА". ЧАСТИНА 0. Реббека.

Панна, похилого віку, розповідає історію:

- Ох, онуче... я не пам’ятаю... скільки років минуло... від тоді, як мене врятували... від страшенної мерзоти... пам’ятаю тільки, ім’я того, хто врятував мене...

- Хто Вас врятував бабусю. Хто?! Хто!? – крикнули обоє онучята.

- Це був... .
 

Нічого. Темрява. Щось сталося. Точка. Великий вибух. Плазма, яка поширюється простором, стає ніби як амеба, жива, її кінцівки охоплють більше і більше цей унікальний, за своєю властивістю, світ, поглинаючи «темний простір» геометричними кроками, її із усіх сторін. Хмари пилу із яких, ймовірно, сториться перший «фундамент» - каміння, тяжіння – невідома сила, яка їй допомогла створити фантастичні планети, зорі – Все! Секунда за секундою. Хвилини за хвилинами. Години за годинами. Роки за роками. Столітття за століттями. А Мільярди ховаючись за вічністю.

Життя – великий проект, якогось «контруктора». А що сказати про великий вибух? Хто його створив? Хто породив ту точку, яка зірвалася іза свого МЕГА-тиску? Хто створив добро, а хто зло? Чому Зло хо покорити цей «проект»? Яка його мета? Знищити і це є головним завданням? Зашкодити кожному гуманоїду? Невідомо, таємнично.

Герой – це і є рішення всіх проблем, але і герой має свою халепу. У кожних новостворених галактиках є своя надія, і своя пандора.

«Чи більше героїв у ньому, тім менше буде злодійства»
 

Ранок. Співають горобці.

На годиннику 6:10.

Почав дзвонити мобільний. Сонячне проміння світить у маленьку кімнату, даруючи тільки тепло, через тонкі та сірі хмари. Реббека повільно розкриває очі. Своєю рукою вимикає будильник у своєму новітньому сенсерному телефоні. Реббека потроху піднімається з ліжка, але лінь її не хотіла вставати, а далі спати. Через своє переконнання вона встала. Вдягнувши свої лохматі черевички, розпочала після себе рівненько розправляти ліжко. До неї підбіг голодний тікешо граючись м’ячиком у сусідній кімнаті кіт, який наполегливо, жадібно просить їсти, обтираючи собою об реббекові ноги. Потім вона підійшла до шафи, щоб відкрити її та переодягнутися. Щоб не замерзнути, одягає кофтинку із вовни, яку подарувала мама на її день народження. Потім пішла до кухні, і наполегливий кіт побіг за нею. Підійшовши до кухонного столу, відкрила шафу, щоб взяти тарілку середнього розміру. Підійшла до холодильнику, відкриває та витягає з нього три каструлі різних розмірів. Все те, що вона взяла у руки, ставе на кухонний стіл. Розкриваючи перевіряє на наявність неприємного запаху. Але всі продукти були свіжими, ніби приготовлені сьогодні, але охолодженні. Собі вона насипає п’юре на пів тарілки із вершечком, рису - теж саме, сосисок дістала три штуки. Це все вона поставила на розігрів у мікрохвильову піч на 3-4 хвилини. За цей час котові приготувала «Кіт-Кет». Потім все те, що дістала із холодильнику, вона ставить на місце. При цьому ж, замість того, щоб взяти банановий сік взяла звичайне домашнє молоко. Дістала із кухонної шафи келих і наливає туди молока. Мікрохвильова піч перестала працювати. Її мізерний дзвін дав  Реббеці знак, що треба витягнути тарілку. Вона витягує із мікрохвильової пічі тарілоку та ставить її на обідній стіл. При цьому, забула перемістити келих молока. Побачивши, що кіт вже поїв, вона налила у його маленьку тару молоко. Реббека поставила пусту пів літрову банку з під молока у мийну машину, при цьому вона зачиняє апарат, у комірку кладе прямокутний «миючий засіб», де воно розтворюється і попадає у «контейнер», і цю комірочку, після заправки, теж задвигає в середину, щоб не витікала вода. Мийну машину запускає у режим «тихий та ополіскування», на циферблатті висвітилося замість годинника таймер, де було зазначено 30 хвилин. Потім Реббека сіла за стіл. Відкривши «соцмережу» вона розглядувала паралельно відео і новини, меми – її не цікавило, недавно прислані повідомлення переглянула жвидко не відкриваючи їх, й при цьому вона снідала. Поглянувши на хвильку на годинник, насолодившись смачним сніданком, гутко вставши із столу, заблокувавши свій мобільни, сказала:

• Я запізнююся. Все я відмовлююся від інтернету, то іза цього мене можуть вигнати із університету.

 За звичай, це не звичний день для студентки, але за 15 хвилин вмитися – не реально, тому, щоб на обідньому столику нічого не стояло, Реббека переставила увесь грязний та не доївший посуд у раковину. Реббека пішла у ванну кімнату захопивши собою одяг. У ванні кімнаті швидко роздяглася, поклада всі речі на столик, а те що взяла із собою повісила на гачок, яких розташувався на дверях, а розпочати приймати швидко душ вона не вагається. За декілька років навчилася жити у великому місті. Гаряча вода вмикається о 6, але ця тепла вода не так швидко добиреться до 5 етажу. Зачекавши хвилин 2, щоб холодна вода витикла і розпочила текти тепла, у відповідь вона сказала так:

• Жах, чому я передплачую за «холодну» воду, - Реббека підсунула ліву руку до потоку води, і трохи не ошпарилася кип’ятком.

Теплий душ не так довго тривав. Замість того, щоб приймати приємний та гарячий душ Реббека, від холодного шоку, закричала на всю квартиру. Реббека вийшла із душу, витирається та оглядає себе через дзеркало. Кіт, за дверима, м’явкає так, що аж проситься до господарки. На годинникку 7:32. Реббека вийшла серйозним лицем із ванної кімнати захопивши із собою університетський одяг. Побачивши, що вона без телефону, пішла у кухню, забирає мобільний телефон, та йде у свою кімнату.

Переодягаючись телефонує своїм друзям, вмикаючи режим динамік:

• Ну, беріть слухавку... – через декілька спроб зателефонувала Алену.

Ален приймає виклик ьілки із 2 разу. Реббека:

• Ален, привіт! Хочу сказати тобі, що я трохи запізнюся, на 10-20 хвилин, тому зачекаєш мене біля кафе... Де ти хотів? – декілька секунд тиші, - ні-ні, краще в кафе, як у минулому разі, мені там сподобалося, а... – вислуховує дуже уважно Алена. - Добре! Біля кав’ярні о 8:10 зустрічаємося. Алексу передавай привіт,.. - вислуховує Алена, Реббека засміялася від аленого юмору. - Цілую у твої ніжні губи. Скоро буду! Люблю! Бувай!