Глава 16

Шеф мене обдурив. На пляжі ми пробули не годину, а всі три. Але мене це не засмутило. Я могла вдосталь позагоряти, поїсти, випити сік. А вже після поїхати додому. Але тут не все так просто. Компанія зі знайомих шефа та сім'ї, серед яких крім його матері та бабусі ще й Аріана та її брат, поїхали з нами.

Моє щастя не передати словами. Шеф постійно смикав мене і просив не кривиться. Я посилала йому щасливу посмішку та уявні прокляття. Але вони, судячи з усього, до нього не доходили. Або в нього теж гарний захист стоїть.

У будинку батьків шефа було надзвичайно галасливо. І втекти нагору мені ніхто не дав. Точніше дали, але лише на пів години, щоб переодягнутися. А потім шеф сам піднявся, щоб відвести мене вниз.

— Я маю знати щось про Девіда? — спитала шефа, коли ми вперше залишилися з ним наодинці.

Не знаю, куди Девід відправив Надін, але до нас він поїхав без неї. І цей факт мене напружував трохи сильніше, ніж його постійні косі погляди.

Шеф замислився над моїм запитанням. Він має пару хвилин, поки ми спускаємося. На одному з прольотів шеф притис мене до стіни, нависаючи зверху.

— Все, що ти повинна робити це триматися від нього якомога далі. - каже шеф тихо, майже дихаючи мені в губи.

- Він небезпечний? — питаю з панікою та легким трепетом.

— Ні, просто мені не подобається, коли він вештається поруч із тобою.

Кілька секунд я обмірковую його слова. Після не стримуюсь від посмішки.

- Блін, ти мене налякав! — говорю, ударяючи шефа кулачком по плечу.

- Я не жартував. - Відповідає шеф без тіні посмішки. — Тримайся від нього якнайдалі. Не посміхайся йому, не розмовляй з ним. Не провокуй його.

Ось тепер і я перестала посміхатися.

— Але як я можу контролювати свою посмішку? — питаю в нього.

Для мене, посміхатися як дихати. Я можу просто йти вулицею, згадати щось веселе та посміхатися. І на усмішку я звикла відповідати усмішкою. Якщо тільки людина мене не бісить і не дратує.

- А ти постарайся. — каже шеф, торкнувшись своїми пальцями до мого підборіддя, трохи піднявши його.

Я застигла, відкривши губи. Він зараз мене поцілує?

Ярослав лише усміхнувся мені та подарувавши легкий миттєвий поцілунок, пішов униз, залишивши мене одну.

"І як це розуміти?!" - З обуренням дивлюся вслід чоловікові.

Але відповіді в мене не було. А питати вголос я не наважилася. Тож поправивши сукню, пішла вниз. Мені здається людей тут побільшало. Запитати б у шефа, тільки він з поля зору зник, а я нікого з присутніх не знала. Його мати, бабуся та дві колишні не рахуються. Вони не особливо підходить для співрозмовниць.

Тому я пішла до столу з частуванням. Мені треба заїсти стрес. Я стояла, вибирала щось їстівне, коли поряд зі мною стали дві дівчини.

— Бачила кого Яр привів? - Запитала одна з них.

Я перестала жувати та подивилася перед собою. Вони говорять про того самого Ярослава, чи тут ще один Яр бігає?

— Ще ні, але за розповідями, так собі. - Відповідає друга дівчина.

— Після Аріани будь-яка буде так собі. - Підтримала друга.

Ось тепер я точно зрозуміла, що вони про мого Ярослава говорять. Точніше про мого шефа.

- Я її бачила. - каже третя дівчина, яку я не помітила.

І голос мені знайомий! Машенька!

— Ця дівчина й у підметки не годиться Ярославові. Там з Аріаною порівнювати нічого.

Я спокійна людина, по життю. Але коли мене так явно обговорюють, то терпіти та мовчати не моя тема. Ще й стоять за моєю спиною! Взагалі страх втратили?

— Я взагалі думаю, що між нею та Яром нічого серйозного. — додає самовпевнено Машенька.

- Я б не сказала. - каже перша дівчина. — Я чула, що він подарував їй обручку. А він навіть Аріані її не дарував.

- Пф, просто хоче насолити колишній. - Аргументує Машенька. - І я чула, - дівчина понизила голос. — Що між ними нічого не було? А ви згадаєте Аріанку. Вони такі оргії влаштовували, що всі в домі знали, де, коли та скільки разів у них було.

Дівчата дружним сміхом підтримали Машеньку. А я зрозуміла, що мене зараз знудить. Ось прямо на цей стіл.

— Та що я, навіть тітка Віра сказала, що щось не ладиться у них. А ви самі знаєте, вона такі речі відразу бачить.

Ось тепер я замислилась. Якщо мати шефа так каже, значить справи наші погані. А я Ярославу казала, що з мене така собі актриса. Але ні, адже він мужик, він знає як краще. Так! Потрібно його знайти й терміново обговорити з ними цей неприємний факт.

Намагаючись непомітно пройти повз дам, штовхнула Машеньку. Гаразд, я це зробила спеціально.

- Ой пробач. — говорю дівчині.

— Я твою зарозумілість не зачепила? Корона на місці? - Запитую зображуючи співчуття.

Після того кинула погляд на дівчат.

— Я така розсіяна останнім часом. — говорю їм і йду.