13.2

Наталі вже пів години намагалася мені пояснити, що саме було не так із Максом, але успіху вона не досягала абсолютно.

— Дай я ще раз повторю… — я понизила голос, оскільки в кав’ярні з’явилися вже інші відвідувачі. Вони періодично озиралися на мене, але не дуже активно, тож я вирішила відключити зайві думки.

Може просто перевіряють, де бариста?

—… Макс був із різними дівчатами, — не дивно для відомого співака, — кілька разів виступав майже голим, — що вже цікавіше, але все ще не вражає уяву, — і зривав усі італійські хіт-паради останні кілька років. Що не так то?

— Ну він такий, розумієш, — Наталі зам’ялася, — епатажний, чи що. Непостійний. Не прив’язуйся до нього сильно — це не те, що тобі потрібно.

Ось у чому б я не звинувачувала його, так це в епатажності. Але питання було в іншому. Я поманила до себе Наталі й нахилилася майже до самого її вуха.

— Це все жартома, — пояснила пошепки, — фіктивні стосунки для спільної вигоди. Повір, ні в мене до нього, ні… — голос на секунду зірвався, але я швидко взяла себе під контроль, —… у нього до мене почуттів немає.

— Як скажеш, — кинула Наталі, і щось мені підказувало, що вона геть не повірила.

Ми тепло попрощалися, і я залишилася наодинці зі своїми думками й деякими відвідувачами. У всіх була кава, від ще однієї порції вони відмовилися — на вулиці теж нікого видно не було.

Тож я дістала телефон і ввела в пошуковику: Макс Тисленко.

Мій екран замиготів його фотографіями. Якісь професійні, зняті в студії, якісь — явно робота папараці. Я гортала й гортала, ловила періодично себе на тому, що почала посміхатися. На одній із фотографій Макс і справді поводився досить незвично — закинув ногу поверх столу й зображував, ніби грає на гітарі.

Я навіть хихикнула собі під ніс. Потім схаменулася. Не смішно зовсім!

Поруч із цим знімком була зваблива назва: Макс Тисленко: зірка-розчарування?! Останній виступ артиста! Те, як його називали таблоїди, мене зовсім не цікавило. А ось виступ — цілком собі.

Я відкрила відео.

Тисячі дівчаток щось кричали, волали й заглушали звук, що лунав від сцени. Утім, Макса там ще не було. Вони просто кликали його й додавали щось вкрай хтивими голосами — слів не розібрати, бо говорили всі італійською.

Й ось на сцену з легкою хамовитою посмішкою вийшов Макс. Бордова сорочка колихалася на його грудях, відкриваючи ледь помітне волосся — я одразу згадала, як бачила його без футболки на власні очі. Тепло розпливлося по тілу. Гарний мерзотник.

Макс вийшов на сцену, махнув дівчаткам і навіть відправив кілька повітряних поцілунків. На секунду мені здалося, що він був п’яний. Те, як він рухався, як хихикав і як підморгував комусь у натовпі. Макс не поводився так у житті. Чи було це частиною образу? Чи це був він до того, як переїхав назад в Україну?

Музика заграла. Ніжна і якась знайома — наче з далекого минулого. Така ностальгічна мелодія — мі-мі, ля-ля, до. Що це? Звідки я це знаю?

— Це мій новий трек із майбутнього альбому, — прохрипів на відео Макс, і я зрозуміла, що щось було дуже сильно не так.

Його голос був на порядок нижчим, ніж зазвичай. Він мало не захлинався в цій хрипоті. Навіть прокашлявся і насупився, намагаючись зібратися. Програш минув, й ось настав момент, коли Макс мав вступити в трек, але…

Він відкрив рот, і жодного звуку звідти не вирвалося. Макс спробував ще раз, але його голос нагадував радше легкий шепіт.

У паніці Макс обернувся кудись за сцену, подивився на всі боки і…

— О, чорт, — вилаялася я.

Це була вже не просто епатажна поведінка — скандальна. Там брала участь і нецензурна лайка, і жести, і Фабіо, який силою намагався затягнути Макса назад.

Щось дуже погане трапилося в той момент, коли він виступав — і Макс зірвався. Я цокнула язиком. Таке простими казками про наречену не виправити.

— Добрий день, я б хотіла лате з кокосовим сиропом…

— Одну хвилинку, зараз буде, — посміхнулася я і побігла виконувати замовлення, не перестаючи роздумувати щосекунди.

З Максом щось сталося, і мені відчайдушно потрібно було дізнатися, що саме. Чи може він співати взагалі тепер?