Розділ 12. Олена

Гадки не маю, що в цього мужика в голові. От хоч убий. Здавалося б, усе просто. Ти хочеш порадіти життю під покровом ночі. Підійди до дівчини й запропонуй це! Скажи, що хочеш тільки повеселитися, і що поки не готовий до стосунків. Найгірше, що може статися — дівчина тобі відмовить. Все-таки я сама йому правила висловила.

Але ж очевидно ж було, що сама ж хочу їх порушити! Трясця!

Може ситуація серйозніша? І він хоче не тільки уля-ля, а ще й бугі-вугі? Ну або що там хочуть після настання світанку й ранкової кави в ліжко? Так рот і чортів язик тобі дані не тільки для задоволення своїх бажань, а і для комунікації! Дуже зручний спосіб доносити свою думку, рекомендую.

Але, здається, одному конкретному чоловікові цей орган було дано для інших цілей — поглинання їжі і крадькома кинутого флірту. Ось і доводиться все брати у свої руки. У всіх сенсах.

Я хихикала в тон своїм думкам, поки ведуча млосно розповідала, про що буде наше інтерв’ю. Загалом, нічого незвичайного або такого, що ми б не обговорювали заздалегідь.

— Оленочко, хочете кави? — послужливо запропонувала мені дівчина, яка вочевидь була не просто секретаркою — і з того, як вона була одягнена, і як трималася, і навіть як розмовляла, йшлося про те, що вона керувала цим місцем.

Ну і я була для неї Оленочкою. Звісно я, хай йому грець, хочу кави від можливого директора радіо!

— Вам латте чи чорний?

— Латте, якщо можна, — потім ойкнула й подивилася на Макса, — любий, а ти хочеш?

На мить в очах чоловіка щось промайнуло.

М’який спогад, потім усвідомлення — й ось уже його очі округлилися, а ніс ледь помітно підібгався. Йому ніби зовсім не подобалася ця ідея.

Я насупилася. Із чого б це? Я йому одного разу вже робила латте, він нічого не сказав щодо цього. О! Мої губи округлилися. Здається, я зрозуміла. Сьогодні вранці він із задоволенням пив американо без молока. Може, він просто не любить молочні напої?

Ось і перше випробування мене, як його дівчини.

— Тільки Максу не латте, будь ласка, — повільно вимовила я, зчитуючи реакцію чоловіка.

Шкода, що мені на це ніхто не давав часу.

— Зараз усе буде!

А за реакцією Макса я все не могла зрозуміти — влучила чи ні. Він немов одягнув маску з ввічливою посмішкою і сховався в будиночку. Я нахилилася до нього.

— Я все правильно зробила?

— Ти просто тоді… — він прокашлявся. — Так, Олено, усе правильно.

Біс цих чоловіків зрозумій. Чи то правильно, чи то ні. Говорить одне, думає, впевнена, інше, робить — третє! Як раптом бунтівна думка прийшла мені в голову. Я облизнулася і нагнулася ближче до чоловіка.

— Ти чого? — прошепотів він.

Мої груди лягли йому на руку. Наші коліна стикнулися під столом. З боку ми виглядали справжньою закоханою парою. І хоч удавати подібне нам не надто мало сенсу — нас в ефірі було б тільки чутно, але не видно. Але мені хотілося пограти в Макса на нервах.

Вибісив своєю клятою ввічливістю. На запитання його я тактовно не відповіла.

— Ваша кава, закохані, — хмикнула директриса й покинула ефірну.

Якраз вчасно! Ведуча підморгнула й показала три пальці — ось-ось ми мали вийти в ефір.

Від Макса я, однак, не усунулася. Навпаки, присунула свій стілець, щоби постійно торкатися його.

Він не реагував. Поки.