Розділ 11. Макс

Уранці мене розбудив телефонний дзвінок Фабіо. Брати я не став, коли побачив час — сьома ранку. Чортів нахаба, а що не о п’ятій подзвонив? Ну там, із першими півнями та курками?

Але кількість повідомлень у мене на телефоні змусили все ж розліпити очі. Переважно це були повідомлення про останні новини, включно з коментарями від знайомих. Кількість миготливих вікон із соціальних мереж і зовсім викликала напад нудоти.

Я відкрив перше вікно, що загорілося.

«Макс Тисленко більше не холостяк?!». Ага. Новини про Олену все ж розбіглися мережею. Я погортав знімки — як вона виходила з таксі, як заходила в будинок. Ці фотографії були в межах легального, але ось ті, що послідували за ними, слугували приводом для розмови з поліцією про проникнення.

На них були ми вдвох на дивані обійнявшись, коли Олена замовляла доставку. І кілька тих, де Олена була вже одна — перелякана від близькості з папараці. Тобто цей виродок заліз на терасу ще до того, як я відійшов у ванну.

Я набрав Фабіо.

— Таки вирішив прокинутися? — почулося їдке.

— Я маю читати думки щодо новин? — фиркнув йому у відповідь.

— Ні, але це не привід скидати мої виклики, Тисленку, нам терміново треба дати інтерв’ю щодо всіх тих фоток, що вже розлетілися мережею.

— І привернути ще більше уваги? — мене перекосило.

Вистачило нам однієї ночі пригод, невже так потрібно було продовжувати? Очима знайшов щільно зачинені двері в іншу кімнату. Що Олена думає із цього приводу?

— Чого ти то такий незадоволений? Навколо тебе ажіотаж, романтична ситуація якраз розкривається. Усе так, як ти й хотів.

Я видихнув.

— Я не хотів, щоб Олена при цьому постраждала.

— Слухай, Максе, — на іншому дроті почувся шум дороги — здається, Фабіо кудись ішов, — вона не маленька дівчинка, і прекрасно розуміла, на що йшла. Якщо вже зовсім бути з тобою відвертим, то вона краще за тебе трималася. Ти там щось соплі жував, поки дівчисько все вигадувало й розписувало. Не знаю, що в тебе в голові останнім часом відбувається, але прийди до тями, друже.

Я виразно цокнув язиком, бо крити було нічим. Фабіо має рацію. Я справді був сам не свій — і не тільки останні кілька днів.

— О котрій у нас інтерв’ю? — вирішив змінити тему.

— У мене зараз зустріч із місцевим радіоведучим, спробую домовитися за інтерв’ю. За годину зможете приїхати за адресою?

Я знову глянув на двері. Їй би кави принести.

— Будемо, кидай адресу.

Скинувши слухавку, я пішов у ванну і привів себе до ладу. Правду каже Фабіо, пора б відновлювати своє життя. Побалували й досить. Може з Оленою під боком у мене вийде повстати з попелу?

Подивився на себе в дзеркало й усміхнувся. Ага. Чортів фенікс.

Вийшов із ванної та постукав у кімнату дівчини. Відповіді не було.

— Олено, там Фабіо домовляється на зустріч на радіо, ти не проти?

Знову тиша.

— Олено?

Я м’яко натиснув на ручку, щоб скрип дверей уже точно розбудив дівчину, коли всередині на мене чекав сюрприз. Олени вже давно не було. Постіль ідеально застелена, вікна відчинені на провітрювання. Ні речей, ні сумочки, ні натяку на те, що вона взагалі тут була.

Я розгублено обернувся в бік виходу. Коли вона тільки встигла вискочити? Я дістав телефон, щоб набрати дівчину, коли вхідні двері в номер відчинилися. Олена була на порозі.

— О, доброго ранку, — усміхнулася вона, — я за кавою ходила. Стільки часу лежати — зовсім занудьгувала.

— Ти… Зараз сьома ранку, — я розгублено пробурмотів.

— Я встала о шостій.

— А…

«Навіщо» здавалося занадто риторичним, і не поставлене запитання зависло в повітрі. Олена розсміялася, і тоді я побачив маленький пакунок у її руках.

— О, це я нам узяла пончики, — дівчина помітила мій погляд, — а каву обіцяли принести просто в номер.

— Зазвичай хлопець ходить за кавою вранці, — з усмішкою зауважив я і забрав пакет із рук дівчини.

Олена елегантно перекинула пасмо волосся через плече.

— Ну я ж теж не зовсім звичайна дівчина.

Я промовчав. Не тому що вона не могла принести мені кави — зрозуміло, Олена була з тих, хто й  у вогонь, й у воду, і на ресепшн замовити дві чашки в номер може. Ось тільки я хотів бути тим, хто зробив би це для неї.

Хто приніс би їй каву в ліжко.

Але яке право я маю хотіти цього?