6.2

Я пройшов у свою колишню спальну кімнату. Нині вона слугувала майстернею або кабінетом, або просто творчим простором, куди бабуся зрідка заходила. Вже й не знаю, чим вона зазвичай любить займатися в цей час — у неї щотижня були зустрічі з подругами в художньому клубі, книжковому клубі, заняття з в’язання і навіть йога.

Якби одного разу вона зателефонувала мені і сказала, що перестала кудись ходити, я б одразу ж кинув усі справи й концерти і приїхав із нею прощатися. Тільки в тому разі промениста Алевтина могла пригальмувати із шаленою енергією.

Мої грамоти та медалі зі змагань бабуся нікуди не прибрала — вони так і висіли гордою прикрасою на стіні. Десь навіть фотографії були. Ось мені десять років, ось п’ятнадцять, а ось і…

У мене перехопило подих. На знімку я стояв у випускному костюмі. Волосся ідеально укладене, очі горять. Я ще не знав, що станеться — тому й був таким щасливим. Не знав, що до мене підійде дівчина з двома косичками…

Пролунав стукіт.

— Я входжу! — вимовила Олена, абсолютно не попереджаючи своїм голосом.

Радше ставила перед фактом. Якби я тут був неодягнений, вона б так мене й побачила. Я усміхнувся.

— Зазвичай стукають перед тим, як увійти.

— Навіщо? — надто вже щиро запитала дівчина.

— Раптом я тут голий.

— Я тому й не постукала, — вона повела плечем і підійшла ближче, простягаючи рушник.

Ах, ми значить так? А як же правило, де ми не фліртуємо, Оленко-спортсменко? Я грайливо потягнув зубами нижню губу, приковуючи погляд дівчини до неї. Потім повільно опустив руки до краю футболки.

— Яке шоу, а я і попкорн не захопила, — усміхнулася вона й абсолютно нахабним безпринципним чином… відвернулася.

Я навіть сторопів. Щойно вона буквально роздягала мене очима, тільки щоб тепер незрозумілим чином демонструвати мені свої лопатки! Суто принципово зачекав із хвилину, і тільки потім здер із себе футболку. Витерся насухо.

— Нагадай, навіщо ти тут? — їдко запитав у неї.

— Я — твоя дівчина, красунчику. Алевтина Львівна, гадаю, зайде трохи пізніше, вважаючи, що ми займемося чимось цікавішим.

Вена на моїй скроні запульсувала. Я, звісно, люблю дівчат і жіночу увагу, але не в будинку ж власної бабусі! Ледь побачивши її після довгої розлуки!

— Іди за футболкою, Олено, якщо ти і справді не хочеш, щоб ми зайнялися тут чимось цікавішим.

Вона тут же обернулася. О, боги. Та вона просто малювала собі мене голим весь той час, що стояв спиною! Груди часто здіймалися, губи вологі, зіниці розширені.

— У нас були правила, Тисленко, — тихо, але загрозливо промовила вона.

— 1:1, красуне.

— Не зрозуміла?

— Наступного разу захочеш подражнити звіра… — я усміхнувся і підійшов ближче. Грайливо торкнувся кінчика її носа, плавно провів по губах.

Вона навіть не поворухнулася.

— …переконайся, що вистоїш, коли він відповість тим самим.

Мій великий палець завмер на її нижній губі, злегка відгинаючи донизу. Ось нагнися і поцілуй. І зіпсуй усе те, що ви напланували — але, чорт забирай, як же сильно мені хотілося це зробити.

У штанах, здається, стало тісно.

— Я сходжу по твою футболку, — хрипло сказала Олена, усунулася і вийшла з кімнати, залишивши мене у вкрай незручному становищі.

Майже оголеному.

І незадоволеному.