4.3

Ефект був досягнутий на повну. Від моєї фрази Олена не просто сторопіла — її очі розплющилися ще ширше, рот розтулився, спина вирівнялася, і здавалося, що всією позою дівчина показувала, що абсолютно не розуміє, що в мене в голові. Я коротко хмикнув.

— Як багато ти знаєш про мене?

— Ти… — вона зам’ялася. — Макс Тисленко, навчався зі мною в одній школі, на два класи старший. А що?

Ага. Тобто музикою Олена особливо не захоплюється. Я дістав телефон із кишені, ввів своє ім’я в пошуковику й перевернув екраном до дівчини.

Вона простягнула руки до телефону й почала уважно читати вирізку з інформаційного порталу. Так і так, відомий співак, переміг у пісенному шоу, відтоді має широку популярність на італійській естраді. Я забрав телефон до того, як Олена змогла б прочитати більш недавні події.

— Нічого собі, — присвиснула вона. Я кивнув.

— Я потрапив в один… інцидент, так скажімо. І щоб зам’яти ту ситуацію, потрібна історія. Красива, ніжна історія.

— Як про те, що ти знайшов своє шкільне кохання? — здогадливо промовила Олена.

Я кивнув. Цю витівку ще б, звісно, обговорити з Фабіо. Але я майже впевнений, що він позитивно поставиться до моєї ідеї. Якщо я зустрів своє кохання, та ще й готувався до весілля… Це могло б пояснити раптовий стрес і нерви, і причину, чому моя поведінка була такою незвичайною.

Принаймні в моїй голові це звучало як план порятунку.

— Тобто ти прикидаєшся моїм хлопцем для Алевтини Львівни, — Олена закусила губу, — а я — твоєю дівчиною для преси?

Я кивнув.

— Це піде на благо кав’ярні теж, тож… Не бачу причин для відмови.

— Крім того, що моє особисте життя перестане бути таким особистим, — скривилася дівчина.

— Це правда, — не став кривити душею, — тож тільки тобі вирішувати. Ми можемо піти до бабусі і сказати, що вона все не так зрозуміла…

Я навіть демонстративно зробив крок до будинку, щоби показати рішучість моїх намірів. Зрештою, ця угода була потрібна Олені більше, ніж мені. Так я себе вмовляв.

Дівчина простягнула свою тендітну долоньку до мене.

— По руках. — Тихо сказала вона. — Але нам потрібні правила.

Справедливо. Я ніколи не перебував у фіктивних стосунках, тому мало про них знав. Але теоретично це все стосувалося особистих почуттів і кордонів, які ми повинні або не повинні перетинати.

— Тобі доведеться брати участь у публічних заходах, — я почав першим.

— Добре. Але якщо нам доведеться ночувати в одному місці, то спимо на різних ліжках.

— Ти ж знаєш, що я можу просто не чіпати тебе?

А ти мене. Але ця фраза, боюся, тільки сильніше роздраконить характерну дівчину.

— Знаю. — Анітрохи не помітила смішинки в моїх очах Олена. — Це для особистого простору. Тебе буде занадто багато в моєму житті, і я хочу час для відпочинку.

Ні, усе ж відверта усмішка розпливлася на моїх губах. До чого ж характерна! Зухвала! Та зі мною пів Італії переспати мріє, а їй, бачте, час для відпочинку потрібен від мене. Що ж, гаразд, Оленко-колінко, граємо за твоїми правилами.

— Добре.

— І ніякого сексу.

— Це було б складно, враховуючи те, що тобі потрібен особистий простір і відпочинок від мене. — Я все ж не стримав їдкого коментаря.

— Для цього, — Олена не повела й оком, — багато простору й часу не потрібно.

— О, повір, люба, — мої очі блиснули, — для мене тобі знадобиться весь час.

— Ось цього, — Олена підняла вказівний пальчик, — теж не треба. Ніякого флірту, коли ми наодинці.

Я закусив губу. Грає на нервах.

— І жодних почуттів, — додав я.

В очах Олени щось промайнуло. Ледь помітний блиск, груди почали здійматися трохи частіше. Вона якось ніяково закусила губу.

— Згодна, — нарешті вимовила дівчина, і ми скріпили договір рукостисканням.

Її долонька була теплою і ніжною на дотик. Мої пальці, шорсткі від гри на гітарі, напевно відчувалися їй наждаком.