1.2

Я зітхнула і замовила третій коктейль, чого раніше з мною не траплялося. Коли коктейль прибув, я провела кінчиком язика краєм склянки, відчуваючи холод скла і гіркуватий смак кристаликів солі, і почала повільно пити... Я сьогодні практично не їла, і алкоголь дуже швидко почав затуманювати втомлений мозок. А в голові у мене кружляли безрадісні думки... За три дні потрібно вносити плату за житло, але господар так і не полагодив сміттєпровід, хоч і обіцяв... Може, послатися на це й відмовитися платити? Чи буде непрацюючий сміттєпровід достатньою причиною для відстрочки, чи мене і дітей просто виселять? Ліля заявила, що наступного літа хоче поїхати з однокласниками до Львова, але дівчинка абсолютно не розуміє, що її матері просто нізвідки взяти пять тисяч гривень, щоб здійснити цю мрію. А Гриша відмовився ходити до лікаря, заявивши, що вже краще буде заїкатися - так його менше дражнять. Найбільше однокласники знущалися з нього саме за відвідування заняття в "спеціальному" класі, де працював логопед. 

Я одним ковтком осушила келих із "Маргаритою", прислухалася до того, як алкоголь теплою хвилею вливається в порожній шлунок.

- Я ніколи не розуміла, чому люди так упереджено ставляться до утриманки, - сказала я раптом. - Якби мені запропонували стати чиєюсь іграшкою... платною подругою, дівчиною за викликом - хоч ким, - але водночас жити в пентхаусі, мати шофера, покоївку, кухаря, і все в обмін на те, щоб я час від часу догоджала якомусь старому пердуну... Господи, та я б із радістю! Ну якби це не зашкодило дітям, звісно. Думаю, це було б просто чудово...

За столом запанувало напружене мовчання, і тільки тут я усвідомила, що висловила свої думки вголос.

Кара обережно взяла мене за руку і з тривогою подивилася на мене своїми прекрасними карими очима.

- Ну, якби він був не дуже старий і не дуже гидкий, - квапливо додала я, намагаючись хоч якось виправити ситуацію.

- Само собою, - заявила Марина. - Дівчина має знати межу, нижче якої не можна опускатися.

- Якщо знайдеш такого дідугана, поцікався, чи немає в нього брата, - хихикнула Дарина. - І вже тоді не забудь про мене, гаразд? Я б теж не проти пожити в пентхаусі й покататися з особистим шофером. А може, вдасться знайти такого папіка, який любить дивитися на лесбіянок?

- Навряд чи в лесбіянок бувають татусі, - осадила сестру Валя.

- Мені здається, тобі час додому, Соф, - заявила Машка, рішуче забираючи в мене келих, який я ніяк не хотіла випускати з рук. - Я відвезу тебе і вкладу в ліжко. Завтра з дев'ятої ранку в нас буде купа народу: прийде наречена, її подружки і бозна-хто ще, щоб ми всім зробили укладки і нафарбували для майбутнього торжества. Тож, подруго, тобі треба відпочити як слід і набратися сил.

- Господи, як я ненавиджу весілля! - простонала я. - Ненавиджу наречених, які хіхікають. Ненавиджу їхні складні зачіски! Як можна бути щасливою о дев'ятій ранку? Це збочення якесь! Знаєте, мені завжди хочеться схопити чергову дурепу за плечі й крикнути їй в обличчя: "Не роби цього! Біжи! Рятуйся, поки не пізно!"

Марина дивилася на мене з тривогою. Помітивши її погляд, я подумки присягнулася собі, що ніколи більше не стану пити більше двох коктейлів на очах у власного боса. Тим часом Маші вдалося відірвати мене від стільця і поставити на ноги.

- Ходімо, Попелюшко! - Вона засміялася, і її кучері весело зметнулися. - Час залишати бал. Так і бути, я прокатаю тебе в кареті, але нам треба поспішати, а то вона перетвориться на гарбуз, і додому підемо пішки.